Чи є життя без дитячого садочка?

Чи є для дітей життя без садочка? Не секрет, що якість державної освіти та “державного” виховання в Україні залишає бажати кращого. Все більше батьків серйозно задумуються про можливості виховувати дитину до школи вдома.

І хоча дошкільна освіта в нас не є обов’язковою, але мамі й татові потрібно працювати, тому ледь не з народження дитини її реєструють в електронних чергах до дитсадків – зважаючи на величезну чергу, якраз до досягнення трирічного віку черга і дійде, якщо пощастить, звичайно.

“Ми не будемо віддавати дитину до садочка” – ці слова ніяк не вкладаються в голову більшості батьків. Адже вони ходили до садка, і, взагалі, всі йдуть, як же можна не йти? “А як же соціалізація, та й імунітет – не перехворіє в садку, буде хворіти в школі!”

Виявляється, у дитячий садок не йти можна! Ще і як можна! І дитина не виросте при цьому зовсім неадаптованою до соціуму, й імунітет у неї сформується, і нудно їй не буде. Звичайно, якщо батьки прикладуть до цього зовсім трошки зусиль.

Першочергове призначення садочків

Дитячі садки та ясла із самого початку створювались не для розвитку, навчання та соціалізації дітей, а задля забезпечення батьків дитини можливістю повноцінно працювати за неможливості лишати дитину з рідними або нянечками. Проте чомусь вони набули настільки широкого розповсюдження, що не тільки в містах, але і в селах мало хто вирішує виховувати дитину вдома.

При цьому усі психологи одностайно заявляють про те, що для дитини дошкільного віку надважливо забезпечити найбільш комфортне для неї середовище, адже саме в цьому віці закладаються основи світогляду, самооцінки, впевненості в собі та безлічі важливих факторів. Звісно є діти, яким у садку краще ніж вдома, але насправді їх досить мало в порівнянні з дітьми, що ходять до дитсадка за примусом.

Здоров’я дітей та формування імунітету

В умовах дитячого садка майже всі діти часто хворіють. Загалом, нормальною адаптацією вважається 8-12 ГРВІ за перший рік відвідування садочка, 6-10 за другий, 4-8 за третій і далі все рідше. Але мова йде про легкі випадки, які насправді не потребують застосування ліків. Детальніше про це писали лікарі Сергій та Ольга Макарови, стаття доступна на їх сайті.

Річ у тім, що дуже часто мами, малюки яких захворіли в дитсадку, починають комплексну атаку на вірус: в хід ідуть противірусні препарати, сиропи від кашлю, різноманітні небулайзерні процедури, а якщо температура тримається більше трьох днів – то і антибіотики. З одного боку їх можна зрозуміти, бо ж потрібно на роботу, бо знову ж таки наймати няню, щоб доглядала за хворою дитиною, а це додатковий удар по сімейному бюджету. Крім того, досить часто дітки в садку постійними ГРВІ “заробляють” собі аденоїдит, який заважає нормально дихати і навіть спати, і малюкам доводиться робити операції по видаленню аденоїдів.

З іншого боку, це не нормально, коли дитина, знаходячись в садку, ледь не щомісяця приймає антибіотики. Не нормально, що найлегший нежить перетікає у бронхіт, а то й пневмонію. Не нормально постійно серйозно хворіти та приймати купу ліків. Так імунітет не тренується, так він тільки вбивається. До того ж, дитина і так постійно стикається з вірусами та бактеріями, адже не ходити в садок – не значить не виходити з дому.

Є популярна думка, що якщо дитина не перехворіє у садку, то хворітиме в школі. Це не так. Можливості імунної системи в 3 роки та в 6 років зовсім різні. Вірус, який в садочку призведе до температури 39 і бронхіту, в 6-7 років перенесеться як легенький нежить. А то і зовсім не вплине на дитину, бо імунітет його знищить ще до появи перших симптомів. Аналогічно як і сам малюк – порівняйте силу та витривалість трирічного та шестирічного хлопчика або дівчинки.

Потреби та можливості дітей дошкільного віку

30, 20 та навіть 10 діток в групі частіше за все негативно впливають на комфорт кожної окремої дитини. Доведено, що дошкільнятам для нормального розвитку достатньо регулярного спілкування з двома-трьома однолітками. Це досить легко забезпечити навіть на звичайному дитячому майданчику.

До того ж, дитина щодня спілкується і з дорослими родичами, і з незнайомими людьми, що автоматично вирішує проблему соціалізації. Малюк відвідує з батьками магазини, по мірі можливості допомагає в домашній роботі та вчиться вирішувати поставлені завдання, чим розвиває самостійність та моторику. Стикається з мікробами та бактеріями, тренуючи імунну систему.

Також паралельно з усім вищеперерахованим зовсім непомітно для них самих діти вчаться рахувати, з невеликою допомогою вивчають цифри, букви та здобувають решту важливих знань, а найголовніше – розуміють для чого вони потрібні, їх застосування в реальному житті. Для прикладу, принести мамі 2 червоних яблука простіше і зрозуміліше, ніж по картинках з вихователькою вивчити, що існує 2 яблука червоного кольору.

Додаткові заняття та дозвілля для дітей

Вище ми розглянули базову підготовку малюка дошкільного віку в умовах відсутності садка, проте звісно не зайвим буде і різноманіття вражень. Діток старше 3-4 рочків уже сміливо можна віддавати на різноманітні гуртки, де вони не тільки вчаться, але й пристосовуються до колективу, проте в набагато простіших умовах: заняття тривають недовго і мама найчастіше десь поряд. Це можуть бути танці, плавання, гімнастика, боротьба, художні та музичні гуртки, вивчення іноземних мов та багато іншого, відповідно до вподобань дітей та їх батьків.

Окрім того, дошкільнятам цікаві різноманітні концерти, вистави та інші події. До речі, актуальна інформація про всі дитячі заходи Рівного є в афіші на нашому сайті. Таке різноманіття позитивно впливатиме на розвиток малят.

І найголовніше, як знайти можливість не віддавати дитину до садочка?

Найчастіше батьки віддають дітей в дитсадки, бо це дає можливість працювати і не витрачати багато коштів на няню. Але якщо без садочка, то як тоді бути? Хто ж наглядатиме за малюком? Звичайно ідеально, якщо це все ж буде мама або тато, бабуся, дідусь чи інші близькі люди. Розглянемо декілька варіантів:

  1. Професія мами дозволяє працювати вдома, робота тата позмінна, або ж теж надомна, з гнучким графіком. Зазвичай при такому розкладі і працювати цілком можливо, і дивитись за дитиною є як.
  2. Поруч проживають бабусі та дідусі малюка, які теж мають вільний час.
  3. Якщо дозволяє дохід, можна найняти няню: погодинно, на цілий день, на кілька днів у тиждень чи на весь тиждень в залежності від графіка роботи батьків.
  4. Скооперуватись з одною-двома-трьома мамами, яких ви добре знаєте, і які теж не хочуть віддавати дітей в дитсадки та лишатись з усіма дітьми по черзі.

До речі, про няню. Якщо мама працює вдома, але малюк ще зовсім не вміє самостійно гратись, і поряд з вами є сусідські діти-підлітки, що люблять няньчитись з меншенькими, досить гарним є наступний варіант: старша дитина просто приходить погратись з вашим малюком на одну-дві години, при цьому ви вдома і все контролюєте, але й маєте можливість зосередитись на роботі. Врешті ви отримуєте час на роботу та зарплатню, підліток отримує кишенькові гроші на витрати, ваш малюк – гарно проведений час.

Отже, для батьків які вирішили не віддавати дитину до садочка, завжди знайдеться можливість лишити її вдома. Але звичайно вибір лише за вами, головне, щоб питання про дитячий садок та його необхідність було прийняте обдумано, з урахуванням потреб сім’ї та особливостей характеру малюка.

Автор персональних дитячих казок та віршів, журналіст-копірайтер, мама з трирічним стажем.

Залишити відповідь