Сімейна психотерапія: шлюб як щоденна робота двох

Візит сім’ї до психолога за консультацією – одна з останніх і активних тенденцій, які прослідковую в особистій психологічній практиці. Власне, це не може не радувати. Тому що люди усвідомлюють проблеми й намагаються щось з ними робити, вирішувати їх, знаходити спільну мову та зберігати сім’ї, проживати кризи, міняти механізми спілкування та взаємостосунків. Але в цьому процесі є декілька “але”: людина звертається за допомогою коли вже зовсім край, коли вже зовсім зле і неможливо витримувати ситуацію, що склалася. Тобто, люди звикли доходити до межі, що, насправді, зовсім не радує…

Криза у стосунках – точка можливого росту

Кожна сім’я (не побоюсь такого узагальнення) проходить через кризи розвитку. По суті, як і кожна особистість має свої кризові періоди. Якщо у всіх криза, то чому всі не розлучаються? Не кожен йде то психолога… Так, безсумнівно, не всі сім’ї йдуть: справляються як вміють і можуть. Але статистика невтішна. І кількість розлучень в Україні – зростає, 50-60% розлучень припадає саме на молоді подружжя. До речі, основними причинами розлучень є “…неможливість стримувати емоції” та “побутові причини” (за даними Всеукраїнського соціологічного дослідження “Фактор сімейного щастя”). Для того щоб подружнє, або партнерське життя було комфортним, ресурсним, підтримучим і “нормальним” – варто піклуватись про нього. Головним критерієм здорової сім’ї або пари – є можливість створення умов для саморозвитку, реалізації, зростання та здорової автономії кожного її члена. У ресурсних, здорових стосунках, створений такий механізм взаємовідносин, коли після вирішення якихось міжособистісних проблем або сварок\скандалів (як же без них!), нехай навіть у різкій формі, критичні, кризові ситуації не виникатимуть знову і знову.

Коли потрібно йти до сімейного психолога?

Однозначної відповіді на це питання у мене немає. Напевно, якщо постало питання йти чи не йти до сімейного терапевта, то швидше за все про це ви вже задумувались та усвідомлюєте, що проблеми вже є. І для цих роздумів у вас вже є причини. Тільки причини у всіх різні: хтось звертається з проханням та претензією до партнера, що “він\вона якийсь не такий/не така та терміново полікуйте мені його/її!” (така “проблема” насправді не лікується та сигналізує терапевту про співзалежні стосунки); хтось говорить про неможливість “такого нестерпного життя”; а у когось після тривалої кризи, накопичених образ псуються стосунки: немає розуміння, емоційної близькості, втрачається сексуальний потяг.

Проблеми в сім’ї, пари можуть виникнути на різних етапах стосунків – що робити з цими проблемами, як вирішувати – відповідальність обох партнерів. До психолога зазвичай приходять вже тоді, коли вже всі методи були використані, конфлікти не вщухають, а стосунки руйнуються… Власне, саме звернення до психолога є досить сильним поштовхом до роботи над проблемами у парі. В цьому моменті пара об’єднується та діє як один механізм, який має спільні цілі та завдання в психотерапії.

“Ой, нащо мені той психолог! Сама якось, з подругою\другом за пивом\вином розберусь! Тільки гроші витрачу!” – це я про скептиків та противників сімейної терапії. Безсумнівно, звернутись до психолога завжди важко та проблематично (враховуючи, що культури турботи за ментальне здоров’я у нас нема…). Коли ви йдете до людини за допомогою ви маєте їй довіряти, тому більш розповсюдженою і безпечною є практика посиденьок з друзями й подругами. Так, ви проговорите проблеми, пожалієтесь, вип’єте вина або чаю, вам трохи стане легше і на цьому все… Проблеми в парі лишаються. Чоловік або дружина, які не розуміли, нікуди не подінуться. Сварки лишаться, діти кричати будуть. Процес психотерапії й дружніх зустрічей, хоч і з розмовами про проблеми, кардинально різні речі. В першу чергу, тому що психотерапія – це робота. І не завжди приємна…Насправді, дослідження з’ясували, що 60% конфліктів у сім’ях нікуди не підуть зі стосунків (дослідження Джона Готмана). Але! Ви вмітимете їх розв’язувати, при цьому чути та розуміти партнера. Перейти на інший рівень спілкування.

Хто ж такий сімейний психотерапевт?

По суті, психолог на терапевтичних сесіях – арбітр, третя сторона, котра може допомогти з’ясувати проблему сім’ї, сформувати цілі терапії та очікування від процесу, а також – досягнути заявленої мети. Я сформую функції та задачі психолога, спираючись на власний досвід практики, навчання та досвід колег. Отже, свою підготовку в сімейному консультуванні я отримала в американських викладачів (а тепер вже колег), де похід до психолога вважається звичною справою і досвід роботи із сім’ями у них досить великий. Тому базова модель, якою я керуюсь – “американська”, тобто працюю за стандартами підготовки американських колег. Підхід в терапії, яким я керуюсь мультимодальний – це принципу різних технік та теорій у роботі з клієнтом.

Що ми робимо на спільних сесіях:

  • знайомимось. Кожен з учасників процесу може поцікавитись питаннями кваліфікації психолога, процесу терапії, яким чином ми працюватимемо.
  • терапевтичний процес – це робота. Вона має свої цілі та підцілі (де пара зараз є і чого хоче досягти, що хоче отримати). Тому важливим завданням є сформувати запит (проблему) та визначити що хочемо отримати в кінці зустрічей. Визначаємо цілі та підцілі терапії.
  • домашні завдання. Так, у своїй практиці я використовую “домашку” для клієнта. Виконувати чи ні – це відповідальність пари. Тому що я не маю права “змушувати” щось робити. Але якщо ви того не робите – ми обов’зково поговоримо про це.
  • підписання Інформаційної згоди. Це своєрідний контракт між сторонами, де вказана інформація про терапевта та правила психотерапії.

  • формуємо взаємні довірливі стосунки – між терапевтом та клієнтом; у стосунках між партнерами. В мене НЕМАЄ таємниць для вас. Я НЕ МОЖУ зберігати таємниці кожного з вас. Будь ласка, не очікуйте, що я буду приховувати інформацію від одного партнера, не розповівши про неї іншому, а також “берегти таємниці” і вступати в коаліцію з одним із пари. Ні. Для мене пара – це один клієнт, який має єдину ціль. І якщо ви намагатиметесь приховувати щось від партнера -ми обов’язково поговоримо про це (тому що це також про довіру, а можливо і страх).
  • моя робота як психолога це зберегти вашу безпеку – кожного з пари. Тому, якщо комусь із вас загрожує небезпека (фізична, сексуальна) – я маю повідомити про це правоохоронні органи.
  • про відповідальність у роботі та гарантії. Пари часто запитують – А чи допоможе це нам? Чи допоможуть ці зустрічі? Справедливе запитання. Процес терапії це відповідальність кожного з нас. Моя “влада”та відповідальність обмежена стінами кабінету) Я несу відповідальність за процес, який відбувається на зустрічах; за вправи, техніки, які я пропоную парі; за свою підготовку та кваліфікацію; за супервізію випадків; за готовність до кожної із зустрічей. Відповідальність пари -це не лише 1 зустріч в тиждень. Це кропітка робота, часто – зовсім не проста. Адже потрібно змінювати типи взаємодії один з одним. Змагатись із власними установками, баченнями й часто – страхами. Чути й слухати партнера/партнерку. Усвідомлювати свій вплив на партнера/партнерку. Цінувати партнера/партнерку. Вчитись не застрягати, не “цементуватись” на власних судженнях та баченнях. Встановлювати особисті здорові кордони.

Закінчу словами Джона Готмана про щасливі та нещасні пари: “Щасливі пари, перш за все, бачать позитивні якості один в одному – те, за що можна сказати «спасибі », обійняти й просто порадуватись, що життя пов’язане з такою чудовою людиною, – говорить Готтман. – Такі пари цілеспрямовано будують стосунки на повазі та вдячності. Нещасливі пари, навпаки, весь час шукають, до чого прискіпатися до партнера, де зловити кожну його помилку”. Тому, я з усією щирістю бажаю вам бути щасливими парами. Або ж пропоную стати ними!

З вірою у вас
Габрієль Катерина
Психолог, травмотерапевт, EMDR-спеціаліст

Дитячий психолог, сертифікований травмотерапевт та психологічний консультант (Regent University, USA), EMDR-спеціаліст.
Контактний телефон: 067-861-13-16

Залишити відповідь