Вірші про доню, дочку, донечку

Донечка – це особлива дитина, гордість та радість для мами й тата. У пориві почуттів часом так хочеться зізнатися в любові своїй крихітці, подарувати тепло і ласку. Та часто бракує слів.

У цій добірці вірші про доню, дочку, донечку і для донечки відомих авторів та простих мам і тат, що найкраще продемонструють ваші емоції й почуття.

МАМА Й ДОНЯ

Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!

Впадає матуся,
Дівчатко милує,—
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!

Олена Пчілка

 

ДОНЬЦІ

Тільки не пиши мені про війну,

розкажи, чи є біля тебе сад,

чи ти чуєш коників і цикад,

і чи повзають равлики по в’юну.

Як у тих далеких від нас краях,

називають люди своїх котів?

Те, чого найбільше би я хотів,

щоб не було суму в твоїх рядках.

Чи цвіте там вишня та абрикос?

І якщо подарують тобі букет,

не розказуй, як бігла ти від ракет,

розкажи, як добре нам тут жилось.

Запроси в Україну до нас гостей,

всіх, кого зустрінеш на чужині,

ми покажемо кожному по війні,

як ми вдячні за спокій своїх дітей.

Павло Вишебаба

 

ПОМІЧНИЦЯ
Є у мами доня,
Гарна, білолиця.
Є у мами доня —
Леся-помічниця.

Устає раненько,
Підмете чистенько,
Ще й до мами каже:
— Відпочиньте, ненько!

Посуд я помию,
Гарно стіл накрию,
Тільки борщ зварити
Я іще не вмію.

Ольга Стрілець

 

КОЛИ У МЕНЕ БУДЕ ДОНЕЧКА…

Коли у мене буде донечка,
Я попрошу лиш одного:
На її долю тільки сонечка,
Такого теплого, свого.
Ми її з татом заколишемо,
Солодкий сон умить прийде.
Нову сторіночку напишемо
У книжці про життя людей.
А потім підуть перші бантики,
Синці, любов, велосипед.
З цукеркою в красивім фантику
Її до школи поведем.
А доня виросте красунею
І полетить в стрімке життя.
Отак я мрію і так думаю,
Любитиму своє дитя.

Богдана Лапченко

 

ДОНЕЧЦІ

Сьогодні ти назвала мене “мама”,

Мені здалось, що чую це уперше.

Дівчатко із джерельними очима,

Любов найбільша в крихітці найменшій.

Найрозумніше в світі янголятко,

Ти огортаєш мудрістю як сяйвом.

С тобою кожен день – це свято

В якому сум і ординарність зайві.

Ти наша ніжність і смілива мрія,

Яка збулась і радує щомиті.

Хай всі в твоїм житті події

Яскраво й мудро будуть зшиті.

Я хочу у твою долоньку 

Покласти зорі ясні з небосхилу

Метеликів, пташок і вітер,

Щоб в тебе, як у них з’явились крила.

Світлана Абрамкіна

 

ДОНЬЦІ

Я вчу тебе як мову іноземну

Як знаки, зашифровані в гербі

Я вдячна Богу що послав на землю

Шляхетну душу, втілену в тобі

Ліна Костенко

 

ВЕСЕЛКОВА ДІВЧИНКА

Веселкова дівчинка, ягідка із тортика.

Личенько від Янгола, витівки від чортика.

Моя пізня ластівко, моє тепле сонечко.

Подарунок Господа, синьоока донечко.

Вітерець ховається в попелясті кучері.

Моя ляля бавиться, рученята скучили

Виробляти пустощі, малювати фарбами, 

Наряджатись в суконьки, прикрашатись згардами.

Веселкова дівчинка, ягідка із тортика.

Личенько від Янгола, витівки від чортика…

Ганна Коназюк

 

МОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Муркотить на вушко і шепоче тихо 

Вітер серед листя: проганяє лихо.

Прислухайсь до тиші та примружуй очі,

І прийде до тебе казка серед ночі.

Зацвітуть яскраво хмари, місяць, зорі.

Затанцюють весело промінці прозорі.

Пригорни до себе таємницю ночі

І впусти у серце сни – легкі й пророчі.

Хай тебе чарують загадкові мрії,

Заглядають зайчики сонячні під вії,

І співа на вухо вітер колискову – 

Ніжну, мрійну, лагідну, чарівну, казкову.

Ірина Вірна

 

ЧАС (Присвячується донечці Світланці)

Обіймаючи свою кровинку – 

Доню, донечку, дитинку,

Розумієш сенс життя – 

Її щасливе майбуття!

Хочеться купити час,

Щоб не пролітав повз нас:

Не доспівала колискових,

Не додивилися вистав казкових…

Спочатку важливе навчання – 

Конспекти з вечора до рання,

Потім відповідальна робота,

А доні потрібна мамина турбота.

Пролітають невблаганно роки!

Запам’ятайте, люди, навіки:

Найцінніше в житті – час!

Обіймайте найрідніших для вас!

Сидоренко Катерина

 

ТАТУСЬ І ДОНЕЧКА

Картину бачу часто, як татусь

Веде за руку донечку маленьку,

Тризуба на плечі в нього тату –

Це значить, син він України-неньки.

В очах дитячих – сонця промінці,

Тому й світліше, і тепліш навколо.

Мала рука – в його міцній руці…

Таке їй не забудеться ніколи.

Їм посміхається і сонце, і народ,

Свої голівки повертають квіти –

Татусь же – України патріот,

Він той, кому болить війна у світі.

Й пливе думок неспинна течія,

І серед них – до Господа прохання:

«Нехай радіють вони пісні солов’я,

Серця ж їх повняться любов’ю і коханням!»

Ганна Верес (Демиденко).

 

МОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Моя дитино, донечко моя,

Ти входиш в світ, де болі і тривоги.

Ти ще така тендітна і мала́,

Стоїш в пилу життєвої дороги.

Як хочеться, щоб ти не знала бід,

За мене вдвічі більше щастя ма́ла.

За те, щоб прожила ти сотню літ,

Мені здається, я б усе відда́ла!

Моя дитино, головне – життя,

Коли у небі сонце мирно світить,

Здорова щоб була твоя сім’я

І посміхались щиро любі діти!

Тетяна Мошковська

 

ДОНЕЧКА

Немов промінчик сонечка ясного

Сіяє моя доня золота. 

Нехай буяє квітами дорога, 

Якою ти ітимеш все життя.

Ти наша радість, світлий ангелочок, 

Велике щастя і палка любов.

Дякую Богу що дарує батькам дочок,

Синів дарує – найріднішу кров.

Бажаю тобі, донечко, добра, 

І щоб у тебе доля була вдала,

Не бракувало ніжності й тепла,

Щоб ти успішно труднощі долала.

Дай Бог, щоб ти біди не знала,

І вміла всі каміння обійти, 

Щоб завжди посмішка твоя сіяла –

Символ любові, щастя, доброти. 

Куди б не завела тебе стежина, 

Ти дуже добре, доню, пам’ятай, 

Що наймиліше місце для людини – 

Батьківська хата, найрідніший край. 

Борчук Сергій

 

СОЛДАТСЬКА КОЛИСКОВА ДЛЯ ДОНЕЧКИ

Час відпочивати, моя маленька,

Очі закривай, засинай скоренько.

Ти мені щовечір телефонуєш,

Щоби розповісти, як ти сумуєш,

Просиш, щоби я повертавсь скоріше,

І питаєш, нащо тебе залишив.

Ластівко, прошу, не прийми за зраду

Що тебе, матусю та рідну хату

Обміняв на форму й солдатські бєрци…

Знайте, ви завжди у моєму серці!

Що поробиш, донечко, так буває…

Та усе погане колись минає.

Буде мирне небо, весна і квіти.

І мої унуки а твої діти

(Цим лише і можу себе втішати)

За життя ніколи не будуть знати

Що то – “Перша лінія оборони”…

Може, ти і зараз по телефону

Чуєш стрілкотню на переднім краї,

Тільки хай вона тебе не лякає.

Це нормально, донечко, для солдатів

Розмовляти мовою автоматів

З тими, хто прийшов, щоб чинити вбивство,

Щоб забрати в матері — материнство,

У дітей — батьків, а у вірних — храми,

На полях лишити окопні шрами,

І перетворити міста в руїни…

Але ти не думай про це, дитино.

Хай війна та інші мерзотні речі

Тягарем лягають мені на плечі.

Час відпочивати, моя маленька…

Очі закривай… Засинай скоренько…

Ігор Сичов

Автор малюнка: Беата Куркуль

 

ДОНЕЧКА

— Мамо, вгадай, хто стоїть за спиною,

Очі заплющ! Не впізнаєш довіку!

— Може, це грається котик зі мною? 

Лапки так м’яко затисли повіки. 

— Ні, це не котик! Ну ти й насмішила!

Добре…ну добре подумай, матусю…

— Може, це той, в кого хвостик, як шило?

Звісно, ти — мишка! Я ж так їх боюся!

— Ні! Я не мишка, не зайчик, не рибка,

Не пташеня-гороб‘я-жовторотик,

Ще я не сонечко і не хмаринка

Та й не пір‘їнка, не квітка, не котик!

   Ніжно щоки доторкнулась щокою

І опустились тоненькі зап‘ястя:

— Глянь…подивися, хто перед тобою…

Знов не впізнала…Це ж я — твоє щастя!.

BeZodnia

 

ДОНЕЧЦІ

Я згадую той час, як народилась ти!

Тоді я став найщасливішим.

Ще більше захотілось жити,берегти…

Для тебе кращим бути,найріднішим!

Коли на руки брав тебе,я так тремтів,

А серце билося частіше…

Здавалося,від радості злетів!

Ці миті-це для мене найцінніше.

 

Для тебе хочу бути прикладом в житті!

Щоб доброю,ти донечко,людиною зростала.

Щоб доля посміхалася тобі!

Батьків ніколи,щоб не забувала!!!

Іван Смик

 

ДОНЕЧКАМ

Я візьму долоньки донечок-перлинок

Прихилюсь обличчям, запах удихну…

Рученьки їм змочить мамина сльозинка,

“Але це від щастя” – я сльозу змахну.

Гнівається старша, “а чому ти плачеш?”

“Плакати не гарно” – пропищить мала,

І я розумію, це ж яка удача,

Що мені вас доля обидвох дала…

Ви на стільки різні, та в одночас схожі

Як без вас раніше я сама була?

“Папині дівчата” гомонять прохожі,

Ми лиш усміхнемось на такі слова)…

Наталка Жвава

 

ПРО ДОНЕЧКУ

Є у мене донечка, маленька Марічка.

Моє ясне сонечко і безсонна нічка.

Має моя доня всередині дзиґу.

Ні секунди без пригоди, рідним на утіху.

Голосочок- дзвоник. Кучері русяві.

Випромінює тепло, ніжність й чисте сяйво.

Іноді є неслухняна та буває вперта.

Та душа її дитяча щира та відверта.

За її усміхнені  милі оченята,

можу душу й серце назавжди віддати.

Хай лишень здорова буде і щаслива,

А на усе інше в мами віднайдеться сила.

Сила, щоб любити, проганять ненастя.

Бо посмішка дитяча- то найбільше щастя!!!!

Юлія Сніжна

 

ДОНЕЧКАМ

Мої дівчатка, вишеньки рясні
Чи яблучка, на сонечку засмаглі,
Ви підросли – всміхаєтесь весні,
А я радію тихо, що вас маю…

Наталка Янушевич

 

МОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Листаю, доню, твій альбом дитячий…
Роки летять, мов тополиний пух,
Тебе ще вчора запевняла наче:
Ти знай, що мама – твій найкращий друг.

Моя маленька, ти така доросла!
До тебе сонце й місяць прихилю!
Вже власна мудрість у тобі проросла,
Ти певна будь, що я тебе люблю!…

Інна Серьогіна

 

МОЯ ДОНЯ

Моя доня – мої крила, 

По життю мої вітрила. 

Моя втіха, моя радість, 

Моя найсолодша сладість… 

Моя доня – мої зорі, 

Теплий бриз в моєму морі. 

Це мій найцінніший скарб, 

Палітра різнобарвних фарб. 

Моя доня – мене частинка, 

В очах яскравая іскринка. 

Моя гордість і життя, 

Мій сенс, моє серцебиття. 

Добро, турботу…тільки чисте 

Вплітаю в донине намисто. 

Встелю життя заквітчане 

Лети лиш з радістю обвінчана!!!

Ірина Ріша

 

ЗБЕРЕЖИ… (молитва для доні)

Збережи її від усякої туги

Любові – розтягненої на смуги

Від тих, хто в лещата стискає охоче

Не дивлячись їй у очі.

Від роз’їдаючих сон образ,

Від раптових колючих фраз.

Від стану коли душа кричить,

Всередині ім’я коли болить.

 

Збережи її від пустих чуток

Від лицемірства, тяжких думок.

Від “ми зробили все що змогли”…

коли всі надії – разом спливли.

Від того, коли огидні світанки,

Від брехні розкиданої на уламки…

їх гострота викликає страх.

Збережи її від злого слова

Від усього до чого вона не готова.

Від пустодзвонів та недотеп

Від будь-яких страт та постійних халеп.

 

Збережи її від дурного кохання

Де ти як жертва на диких змаганнях.

Від “відпусти” і від “більш не дзвони”

Від огидного “не зі зла”

Прошу, спаси та збережи

Як я би її зберегла

Ірина Ріша

 

***

Моя ти доню, дівчинка маленька,

Моє ти щастя, зіронька ясна!

Ти подорослішала, доню, так швиденько,

І стала ще гарніша й чарівна!

Моя ти доню, сонечко яскраве,

Для мене найдорожча ти з усіх!

Нехай життя твоє буде цікаве,

Хай сльози заміняє щирий сміх!

Моя ти доню, пташечка барвиста,

Хай добра й чуйна ти до всіх будеш!

Щоб совість завжди була в тебе чиста,

Бо тільки так ти щастя віднайдеш!

Людмила Степанишена

 

***

Доця, донечка, доня.

Моя дівчинка рідна.

Ясноока лебідка з величезним серденьком.

Моя втіха й розрада,

моя фея тендітна.

Підростаєш так швидко, а для мене маленька.

Я люблю тебе, доню,

Я люблю тебе, мила.

Аромат твій вдихати – насолода і диво.

Так чекала на тебе,

все ім’я шепотіла.

Взявши вперше на руки зрозуміла – щаслива!

Стільки років минуло…

Перший крок…, перше слово…

Та ще трішки є часу для дитинства у тебе.

Досі світ ти вивчаєш

І нахмурюєш брови.

Від небажаних “мушу”, ” необхідно” і “треба”.

Подивлюся на личко

І теплО розіллється.

Така мила і гарна, кожна родимка й риса

Моя крихітко люба,

Хай же доля складеться.

Ти ж і справді казкова! Не даремно – “Аліса”!)

По життю йдеш, маленька

В ще незвідані далі.

Знаєш, буде там всяке, будуть щастя й розлука.

Та клянусь тобі, пташко,

Що б дорога не слала,

Я триматиму міцно, тебе, доню, за руку.

Ніна Бойко

 

ТИ ВИРОСТЕШ МОЯ ДОНЮ!

Ти виростеш моя доню,

Підеш у далекі світи…

Мої посивіють скроні,

Не в силах тебе зберегти.

Ти станеш зовсім доросла,

І буде своя сім’я.

Нехай зігріває в морози,

Тебе молитва моя.

Щоб серце твоє незнало,

Біди і лихого слова.

Щоб я завжди відчувала

Все добре…Жива і здорова!

А поки ти зовсім маленька,

І в тебе інші турботи.

Щоб поруч були батько й ненька,

Ходили у парк по суботах.

Морозиво фреш смартфони,

І час так швидко летить.

Ти виростеш моя доню,

Життя це всього лиш мить.

Пробач мені сум образи,

За те що сувора буваю.

Бо ми батьки не відразу,

Усе розумієм і знаєм.

Нам теж потрібно навчитись,

Багато чого пробачати.

Любити всім серцем молитись,

Бо діти-то все наше щастя.

Я завжди чекатиму знай,

Допоки живу на світі.

Для мами найкращий скарб,

Щасливі здорові діти.

Ти виростеш станеш доросла,

Бо доля є в тебе своя.

Та знай, що на ріднім порозі,

Тебе чекатиму Я!

Lyuda Zaveruha

 

***

Мені у чомусь дуже повезло.

А те, що не збулОся, не згадаю.

Маленька горошИночка-зело

Росла під серцем… нині квітку маю.

Моя чарівна донечко, тобі

Веснянки щедро сонце вдарувало.

А небо — дві хмаринки голубі,

А Бог — любові, щоб не бракувало.

В любистку і рум’янку коси-льон.

Полоще доля щастя тобі, доню.

З коханим налічити зір мільйон

Тобі, дорослій, вже не забороню.

Не втримаю за руку в тиху ніч.

Сама недавно ще була такою.

А відпускати важко… в тому й річ…

Лише благословлю тебе рукою.

Любов Дороніна

 

ДОНЯ У ВІКНІ

У віконце доня

Дивиться мала,

Квіточка-долоня

Тулиться до шкла.

Доки жити буду.

Навіть хай віки —

Знаю — не забуду

Ніжної руки…

Ніби пташенятко,

У віконці ти.

До тієї хатки

Буду вічно йти…

Там моє кохання,

Там мій Диво-Храм…

Зоряне світання

Розквітає там…

З будь-якої долі

Я вернусь туди.

Днями і ночами

Ти мене зажди.

А в таємну днину

Під твоїм вікном

Зацвіте калина

Небувалим сном,

У вікно постука,

там, де ти стоїш, —

і простягне руку:

— Доню, ти не спиш?

То вставай, дитино,

Та виходь надвір,

Я тебе зустріну

Під промінням зір…

Білий цвіт калини —

То моя любов,

Що у цю хатину

Прагнула ізнов,

Що з’єднала в миті

Душі і серця…

Вічно буде жити

Мить свята оця —

У віконці Доня…

Дивний зоре-Храм…

Квіточка-долоня

Шле привіт вікам…

Олесь Бердник

 

***

Візьму Доню у долоні,

Обніму — і полечу,

Вдалині, в небеснім лоні

Нову зірку засвічу.

І скажу: — Ти господиня

Цього світу і твори,

Ця планета — повна скриня

Птахів, бджілок і рослин.

Порядкуй же в цій оселі

Так, щоб жоден не страждав,

Щоб усі були веселі

І ніхто не сумував!

Доня пальчиком торкає

Нову голубу Зорю,

І тихенько наслухає

Те, що я їй говорю…

В оченятах — чиста віра,

На вустах — любові знак…

В цього світу — добрий вирій,

Славна доля!

Буде так!

Олесь Бердник

 

МАМА І ДОНЯ

— Звідки прийшла я, матусю, до тебе?

Де я до того була?

— Сяяла, доню, зіркою в небі,

Квіткою в лузі цвіла.

Мамі з татусем тебе нашептали

Трави шовкові в полях,

Нам соловейки тебе наспівали

У придніпровських садах…

Неба глибинність, ніжність ранкова,

Літня гроза, супокій —

Все це впліталось, як в пісеньці слово,

В доні коханій моїй!

В очках у тебе — обшир чудесний,

В дотику — сила вітрів,

В голосі — ніби дзвіночки небесні,

Пташок закоханих спів.

Ми із татусем лише сплітали

Той дивовижний вінок,

Котрий для тебе давно готували

Промені дальніх зірок.

Тож збережи, моя доню ласкава,

Всі ті дарунки в житті.

Світу на радість, людям на славу —

Квітоньки серця святі!..

Олесь Бердник

 

ДОНЕЧКА

Спить моя доня,

Вже певно щось сниться.

Місяць на скроні

Приліг трудівниці.

Стільки роботи сьогодні зробила! –

Кавою мами – кота напоїла,

Брату в щоденнику щось написала,

Тату в комп`ютері кнопки зламала.

У ванній кімнаті навела порядок.

Та як вкраїнського роду нащадок,

Гарних пісень досхочу поспівала.

Словом, цілісінький день працювала!

Але ніскільки вона не втомилась…

Зіронька просто під війки скотилась,

Ось і заплющила вічки маленька.

Спи, моя ластівко, рідне серденько.

Ганна Коназюк

 

ДАЙ РУКУ, ДОНЮ…

Дай руку, доню, дай, моє пташа́тко,
Щоб не торкнулась скронь твоїх сльоза,
Доросла вже, а у душі – дівчатко,
І ті ж страхи́, лиш усмішка не та…

Дай руку доню, я завжди з тобою,
Поговори зі мною, не мовчи,
Коли нема у серденьку споко́ю,
То тяжко доню, тяжко буде йти…

Дай руку, мила, я тебе тримаю,
Бо твоя віра знай, тебе спасла.
Прощення просиш? Я тебе прощаю,
Бо ти моя дитина дорога…

Дай руку, доню, хочу йти з тобою,
Що кажеш? Обійняти? Обійму…
Коли впадеш – підтримаю рукою,
Бо дуже, доню, я тебе люблю…
Британ Галина

КОЛИСКОВА ДЛЯ ДОНІ

Прилетіли гулі

До моєї Юлі.

Крильцями махають,

Спатки закликають,

Ніжно так воркочуть…

Заплющ, доню, очі.

І тобі присниться

Цуценятко й киця,

Квітоньки барвисті

І метелик в листі,

Бедрик і зайчатко.

Спи, моє дитятко.

Володя Криловець

 

МОЇЙ ДОНЕЧЦІ

Листаю, доню, твій альбом дитячий…

Роки летять, мов тополиний пух,

Тебе ще вчора запевняла наче:

Ти знай, що мама – твій найкращий друг.

Моя маленька, ти така доросла!

До тебе сонце й місяць прихилю!

Вже власна мудрість у тобі прорОсла,

Ти певна будь, що я тебе люблю.

Де б не лягла твоя дорога-доля,

Не забувай ріднесенького краю.

Чи з краю світу, чи з близького поля

Ти пам’ятай, я так тебе чекаю!

У час, коли до вічності відбуду,

У будь-яку складну життєву мить

Моя душа з тобою, рідна, буде.

Лиш вір, що мама завжди захистить.

Інна Серьогіна