Ми звикли дещо упереджено й несправедливо ставитися до навчання, як до процесу корисного й потрібного, але не захопливого.
Можливо, у цьому винна освіта, можливо – підручники, які навіть найцікавішу інформацію вміють зробити нудною та сухою. І, хоча повноцінної альтернативи звичним шкільним підручникам ми поки не знаємо, на кілька цікавих науково-популярних видань, які допоможуть дітям отримувати задоволення й насолоду від навчання, натрапили. Сьогодні розповідаємо про ті, які найбільше припали до душі – красиві й розумні; про ті, які, хоча й дещо розчарували, але таки заслуговують на увагу; і про ті, без яких годі й обійтися сучасним розумникам.
Природознавство
Під землею. Під водою, Олександра та Даніель Мізелінські [переклад з поль. Ірини Дух і Олега Духа]. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.
Від книжок творчого тандему Олександри та Даніеля Мізелінських завжди очікуєш чогось неординарного, красивого й захопливого, і відомі в усьому світі польські ілюстратори завжди виправдовують твої сподівання. Книжка “Під водою. Під землею”, що цьогоріч з’явилася у “Видавництві Старого Лева”, не виняток.
Крім уже традиційно вишуканих ілюстрацій та дизайну, ця велетенська книжка приваблює текстом – добором самого матеріалу та його репрезентацією. Гортаючи її сторінки, читачі ніби все глибше і глибше пірнають під воду або ж закопуються під землю, досліджують світ у його різноманітті. Така собі археологія об’єктивного світу для наймолодших (і не тільки) читачів.
Мені надзвичайно імпонує, що ця незвична енциклопедія не просто розповідає про усе – живе й неживе, на що можна натрапити під землею та під водою, але й показує нашу планету як систему, у якій все так чи інакше пов’язане, зокрема у просторі та часі.
Хто росте у парку, Катерина Міхаліцина, Оксана Була Львів : Видавництво Старого Лева, 2016.
«Хто росте у парку» можна з упевненістю назвати хорошою міні-енциклопедією, яку, щоби зацікавити наймолодших читачів біологічною класифікацією дерев, оздобили симпатичними ілюстраціями та простеньким казковим сюжетом з повторюваними мотивами. Головний герой цієї енциклопедії — маленький і не дуже впізнаваний для читача паросток, що живе у маленькому парку великого міста. Одного дня, спостерігаючи за схожими одне на одного людьми, комахами та птахами, паросток вирішує з’ясувати, хто він і на кого він схожий. Шукаючи своє дерево так само, як загублена дитина шукає маму або тата, паросток принагідно пізнає світ навколо й дізнається чимало цікавого про своїх сусідів: про березу, горобину, явір, дуб та інших, звичних для українських міст, дерев.
Усього до книги потрапило одинадцять дерев. Кожному з них присвячено цілу розгортку з яскравою ілюстрацією та короткою характеристикою, завдяки якій те чи інше дерево можна легко впізнати на вулиці та відрізнити від іншого. Тим більше, що енциклопедичну інформацію у книжці подано у дуже зрозумілій та привабливій формі: без сухої та “важкої” лексики, з цікавими порівняннями і красивими метафорами.
Книга про тварин, Стів Дженкінс [переклад з англ. Маргарити Бажиної]. — Київ: РАБАРБАР, 2015.
Енциклопедія тварин Стіва Дженкінса — чи не найкращий варіант для наймолодших читачів спраглих до нових знань про живу природу, але поки не готових читати довжелезні описи переобтяжені науковими поняттями та термінами.
Беззаперечними превагами книжки є ілюстрації, лаконізм яких дозволяє легко впізнавати та вивчати різних тварин, а колажність спонукає уважно розглядати їх міліметр за міліметром, та, власне, сам текст. Енциклопедія містить факти про понад 300 тварин — як звичних нам собак, котів, кроликів, бджіл та комарів, так і екзотичних казуарів, броненосців, качкодзьобів, маргаїв та інших — знайомитися з якими пропонується через зрозумілі дитині слова, прості таблиці та порівняння.
Червона книжечка, Анна Копилова, Олена Васик Київ: Основи, 2015.
Написана Анною Копиловою та намальована Оленою Васик «Червона книжечка» — це скорочена версія «Червоної книги України», завдяки якій діти можуть ознайомитися з переліком рідкісних рослин і тварин України, довідатися, чому ці тварини та рослини опинилися на межі зникнення, а також дізнатися, що потрібно робити або, навпаки, не робити для того, аби врятувати їх та інших представників флори і фауни від такої долі.
Особливої уваги у «Червоній книжечці» заслуговують цікавий дизайн та ілюстрації Олени Васик — перше, що помічають і діти, і дорослі. Здорово, що тварини й рослини, яким на теренах України сьогодні місця «не вистачає», на сторінках книжки займають поважні провідні місця: кожній відведено цілу сторінку, кожну супроводжує українська й латинська назва, коротка характеристика та інформація про ареали.
Фізика й астрономія
Джордж і таємний ключ до Всесвіту та Джордж і скарби космосу, Стівен Гокінґ, Люсі Гокінґілюстрації Ґаррі Парсонз / [переклад з англ. Ганни Лелів]. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.
“Є час вигадувати історії — і є час…” вигадувати історії, завдяки яким діти закохуються в науку, а Всесвіт стає трошечки — буквально на кілька кварків — зрозумілішим.
Отож перше, що варто знати про книжки “Джордж і таємний ключ до Всесвіту” і “Джордж і скарби космосу” Стівена та Люсі Гокінґів, – це не зовсім науково-популярна література, хоча науковості й популярності в ній – як зірок у небі. Річ у тім, що, на відміну від більшості дитячих видань про астрономію, книжки Гокінґів, крім купи цікавих фактів про космос та його “мешканців”, мають захопливий фантастичний сюжет: з інтригами, конфліктами, справжніми героями й антигероями.
При цьому межа між вигадкою та реальністю є доволі розмитою. І, якщо інформація про зорі, планети, комети, метеори, чорні діри та різноманітні фізичні явища на окремих вставках одразу ж викликає довіру, то повірити в існування супер-комп’ютера Космос, здатного перенести героїв у будь-яку точку Всесвіту важко. Утім, для когось навіть цівка води, що тікає від наелектризованої лінійки – фантастика й магія…
7 основних уроків фізики, Карло Ровеллі [переклад з англ. Аніти Луїс]. – Харків: Клуб сімейного Дозвілля, 2016.
На жаль, в Україні дуже рідко з’являються переклади найновіших науково-популярних видань, тому часто-густо ми зачитуємося й дивуємося відкриттям ще минулого століття. Але книжки Карла Ровеллі, вперше виданої 2014 року в Університеті Адельфі, це не стосується. Незважаючи на те, що відомий італійський фізик-теоретик розповідає про найбільше відкриття минулого – про теорію відносності Альберта Ейнштейна, його погляд є сучасним та актуальним.
“Реальність не така, як її бачать” – переконує своїх читачів Ровеллі й передає їм майже романтичне хвилювання дослідника-першовідкривача та ніжну любов до науки.
Текст “Семи основних уроків фізики” питомо відрізняється від тих, на які можна натрапити, гортаючи шкільні підручники. Напрочуд емоційний, живий та цікавий – він швидко читається й, що важливо, легко сприймається.
Хімія
Цікава хімія. Життєпис речовин, Юля Смаль ілюстрації Андрія та Діани Нечаєвських. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2016.
Зізнаюся, читання “Цікавої хімії” Юлі Смаль я до останнього відкладала. По-перше, хімія – єдиний предмет, який в школі давався мені з труднощами. По-друге, останні уроки з хімії були в мене майже десять років тому (та й ті я майже усі пропустила). Отож я була переконана, що мені буде важко й аж ніяк не цікаво. Проте, авторка мене приємно здивувала.
Атоми, молекули й різноманітні хімічні реакції стають зрозумілішими, матеріали й речовини, що нас оточують, дивовижнішими, а лабораторні завдання допомагають переконатися, що хімія – є усюди й завжди.
Загалом, книжка читається швидко, викликає цікавість до предмету (як і до навколишнього світу загалом) та створює чудове підґрунтя для вивчення цього предмету в школі або ж, навпаки, заповнює прогалини шкільної освіти. Єдине, чого, як на мене, бракує “Цікавій хімії” – схем, інфографік та таблиць. Упевнена, з ними хімія стала б ще цікавішою і для школярів, і для решти читачів спраглих до знань про те, як влаштовано наш із вами світ.
Як створити Всесвіт із 92 хімічних елементів, Едріан Дінгл Київ: КМ-Букм, 2016
Якби у книжці Едріана Дінгла потрібно було визначати головних героїв, ними, поза сумнівами, стали б хімічні елементи з періодичної системи Дмитра Менделєєва, з яких складається наш світ.
Що поєднує автомобілі, сірники, зірки, хмарочоси, мило, монети, людей та морозиво? Вони всі зроблені з одних і тих же “інгредієнтів”. Про складні хімічні процеси Едріан Дінгл розповідає просто і з гумором. Використовуючи знайомі дітям предмети та явища, він намагається розповісти їм про нове й, на перший погляд, незрозуміле. І в нього це добре вдається.
Тим більше, що, на відміну від “Цікавої хімії”, у книжці “Як створити Всесвіт із 92 хімічних елементів” значно менше тексту, а більшість інформації подано у різноманітних схемах, діаграмах та яскравих малюнках.
Географія
Карти, Олександра та Даніель Мізелінські Львів: Видавництво Старого Лева, 2014.
“Карти” — світовий бестселер, який має бути в бібліотеці кожної дитини. Чому? По-перше, ілюстрації Олександри й Даніеля Мізелінських, як завжди, прекрасні, вигадливі й кумедні. По-друге, пізнавати світ завжди цікаво.
У виданні зібрана найцікавіша та найважливіша інформація про різноманітні країни, флору, фауну, особливості архітектури, про мешканців, їхній побут, культуру, історію, видатних особистостей тощо. Факти репрезентовано у лаконічній формі, зрозумілій як дітям, так і дорослим (зізнаймося, не усі дорослі добре тямлять в географії).
Мапи: розмальовка, Наталі Хьюз Київ: Ранок, 2016.
Поєднувати корисне з приємним завжди цікаво. Приміром, розмальовувати слоників, будиночки та людей і паралельно вивчати столиці, особливості флори-фауни й визначні пам’ятки архітектури різноманітних країн. Саме це й пропонує дітям розмальовка “Мапи”.
Занурення в цю книгу допоможе читачам пізнавати світ, запам’ятовувати географічні назви, розвивати прихований творчий потенціал, адже книга наповнена не тільки кольоровими, а й чорно-білими картинками, які ви можете розфарбувати на власний розсуд.
Крім того, розмальовування сторінок зробить знайомство зі світом не лише цікавішим, але й активізуватиме запам’ятовування. От тільки розміщення деяких “фактів” про країни дещо збиває з пантелику й засмучує. Так, соняшникові поля та виноградники Молдови чомусь розташовані на території України, шведський віндсерфінг опинився у Фінляндії, а казахстанський Вознесенський Собор у Монголії…
Українська мова
Українська легко! Наталія Клименко, Павло Мельник-Крисаченко Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016.
Немає нічого дотепнішого за язик, який вчить мові, розповідає про суржик (і те, як його уникати), наголоси, пароніми, омоніми, синоніми, правопис, фразеологізми та інші цікавинки, на яких ми часто помиляємося.
Як на мене, “Українська легко!” – одне з тих видань, що не потребують розлогих коментарів. Лаконічні та яскраві ілюстрації супроводжує короткий текст, який допоможе нарешті запам’ятати, яка різниця між качкою та хитавицею, гаданням і ворожінням, барвами й фарбами.
100 експрес-уроків української, Олександр Авраменко ілюстрації Наталки Гайди. – Київ : #книголав, 2016. – 192 с.
Неправильні фразеологізми й словосполучення, жахливі кальки з російської мови, помилкові наголоси й закінчення іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини (куди ж без них!) – усіх цих та купи інших найпоширеніших лексичних, граматичних та стилістичних помилок можна уникнути, якщо два-три рази прочитати міні-посібник “100 експрес-уроків української” Олександра Авраменка. А зробити це дуже просто, адже тексту в книжці мало, а “закріпити пройдений матеріал” чудово допомагають карикатурні ілюстрації Наталки Гайди. Крім того, особливим бонусом видання є дуже зручний формат – “100 експрес-уроків української” можна покласти до кишені й читати під час поїздок у громадському транспорті, нудних уроків, нецікавих лекцій тощо.
Щоправда, на деяких “уроках” хочеться підняти руку й посперечатися з викладачем матеріалу. Зокрема з приводу розрізнення їх та їхній (спираючись на тлумачення з “будь-якого” словника, пан Авраменко наполягає, що “ці займенники синоніми, коли ми говоримо про належність комусь або чомусь”) і фемінітивів, які автор посібника дозволяє лише частково, коли вони стосуються професій на кшталт продавчиня, кравчиня, лікарка, вчителька, артистка, директорка…
16Натомість, іменники етнографиня й педагогиня, на думку Олександра Авраменка, звучать неоковирно. Та, як на мене, то вкрай непривабливими є подібні прояви сексизму. І, якщо в багаторазового переможця Національного конкурсу підручників із української мови й літератури для 5-11 класів слово “членкиня” викликає таку дивну реакцію, то, певно, це його особисті проблеми, яким не місце у сучасній українській мові.
Часом, старе вино потрібно переливати в нові бурдюки, щоби воно краще зберігалося, лишалося придатним для вживання і смачним. Але мова – не вино, а живий організм, що змінюється сам і змінює світ. Саме тому в подібних посібниках хотілося б бачити розвиток цієї мови та реальнішу картину світу – з філологинями, членкинями, кінами й автами.
Автор Міра Київська
