Казка перед сном, поремонтована машинка чи лялька, тепла посмішка і міцні долоні. Це ті спогади, що гріють душу кожного.
Так мало віршів про дідуся. Але нам вдалося зібрати найкращі, що передають любов і радість дитинства. Короткі, довгі, красиві, теплі. Вони повернуть вас у той щасливий час, а дітей навчать цінувати теперішнє.
БАБУСЯ І ДІДУСЬ
І бабуся, і дідусь
Зовсім вже старенькі,
І у хаті, і в садку
Ходять помаленьку.
Хоч, бува, бурчать вони
На сестру й на мене,
Та зате у них завжди
Ласощі в кишені.
Катерина Перелісна
ДІДУСЬ
В мене є дідусь хороший,
Зробить все, що я попрошу.
В нього руки золоті –
Це потрібно у житті.
Дід уміє майструвати,
Речі до життя вертати,
Ремонтує все підряд:
Меблі, праску, самокат.
З дідусем завжди цікаво
І робота, як забава.
Працювати в нього вчусь,
Стану майстром, як дідусь.
Віра Паронова
ЧОМУ КІТ ЗАЖУРИВСЯ
У траві біля воріт
Зажурився сірий кіт.
А чому він зажурився?
Без роботи залишився:
З дідусем ми дуже ловко
Змайстрували мишоловку.
Петро Сиченко
ДІДУСЬ
Є в дідуся добре діло:
Сад розводить на горбку.
Квітнуть вишні біло-біло
В дідусевому садку.
І ніхто не відгадає,
Якщо дід вас вигляда,
Чи то вишня розквітає,
Чи в дідуся борода.
Ю. Гойда
МІЙ ДІДУСЬ
Мій дідусь старенький,
Як голуб сивенький,
По садочку ходить,
Онученька свого
За рученьку водить,
По садочку ходить,
Яблучка знаходить,
Ще й дає горіхи.
Дідусь любий, милий,
Як голубчик сивий,
З ним — багато втіхи!
М. Підгірянка
МАЛЮНОК ДІДУСЕВІ
В зошиті малюю
гарним олівцем:
на горі стою я
поряд з баранцем.
Рідного дідуся
дуже я люблю,
я йому малюнок
у листі пошлю:
-Дорогий дідусю!
Вам картинка ця!
Вам привіт від мене
і від баранця!
Грицько Бойко
НАШ ДІДУСЬ
Ніби сніжна, біла вся
Борода у дідуся.
Він частенько вечорами
Почина розмову з нами:
— Підросли уже внучата —
Дідусеві шахтарчата!
І приємно нам буває,
Що він так нас називає…
Наш дідунь трудивсь як слід –
Шахтарем був сорок літ.
Шахтарчата ми по праву —
Дідуся продовжим справу.
Грицько Бойко
ХАТИ ВДЯГНУЛИ БІЛІ КАПЕЛЮХИ…
Хати вдягнули білі капелюхи,
Мов на весілля. Зранку всі, як штик.
В нічних завіях Бровко клаповухий
Поскиглив трохи й стих, напевно, звик.
Шеберхав вітер гілками до шиби,
Густі дими снували з коминів.
Ані сліда від нашої садиби.
“Відкиньте сніг!” – дідуньо бубонів.
І хоч би хто! Зарилися в перини
І я, і брат та тиснем в жмені сміх.
Дід встав. Покряхкав. Стріпав кожушину.
“Ну-ну, вурвитлі!” – й рушив за поріг.
Олег Герман
ДОГАДЛИВА СОНЯ
Почепивши окуляри,
Почитать дідусь приліг,
Та одначе незабаром
Сон старого підстеріг.
Поруч бавилася Соня,
І матуся їй кива:
— Ти б зняла із нього, доню,
Окуляри, щоб спросоння
Не розбив він їх, бува.—
Розвело дівча руками,
В оченятах блиснув сміх:
— Знять? А як же сни він, мамо,
Буде бачити без них?!
Євген Бандуренко
ДІДУСЬ ТА ВНУЧАТА
На галявині серед гаю,
Там ожини дозрівають,
А де сосни, де дубки,
Поховалися грибки.
Стали ягідки казати:
“Хто ж нам може дорівняти?
Ми чорненькі і кругленькі,
Ще й до того солоденькі”.
А на те грибки із хащі:
“Ні, не ви, а ми найкращі.
В нас червоні шапочки –
Найгарніші таки ми!”
Та пішов дідусь до гаю:
“Ягідки я позриваю,
Я грибків в траві знайду
І внучатам принесу!”
На Різдво бабуся й дід
Попросять внуків на обід,
Голубців дадуть з грибками
І варення з ягідками.
М. Роляник
ЗІЙДЕТЬСЯ РОДИНА ВСЯ
На горбочку, де вербичка,
Викопав дідусь криничку.
Ой глибока ж та криничка,
Прохолодна в ній водичка.
Все дідусь Іван зробив:
І дашок там спорудив,
Й приладнав під ним вервечку,
Корбу, кухлик, відеречко,
Сад навколо посадив
З вишень, яблунь, груш і слив.
Ми приїдем до вербички,
До садочка і кринички.
До бабусі й дідуся
Зійдеться родина вся.
Н. Бугай
ДІДУСІВ МАРШРУТ
Ще місто спить,
А в гаражі
Уже гудуть машини,
Бо їх чекають вантажі
В усіх кінцях країни.
Між водіїв –
Дідусь Антон.
Діла мерщій завершив,
І свій прудкий автофургон
У рейс виводить першим.
Вантаж у нього
Не простий,
Тож гаять час не можна.
Вантаж чекаєм я і ти,
Його чекає кожний.
Багато літ
Маршрут один,
У спеку, дощ, морози,
Дідусь з пекарні в магазин
Нам свіжий хліб привозить.
А. Музичук
ДІДУСЬ
Дідусь мій вигадує
Різні дива:
Навпроти, на стінці,
Зайча ожива.
Це пальці у діда
Якісь чарівні –
Тепер ось ведмедик
Живий на стіні.
Долоня праворуч –
І раптом за мить
Вже кішка за мишкою прудко біжить.
Сміється дідусь і мене обійма.
Ні кішки, ні мишки, ні зайця нема.
М. Моголевич
НАШ ДІДУСЬ
Наш дідусь життя прожив,
Скарб великий він нажив –
Двійко милих онучат
Скрізь гасають та кричать!
На коліна посідають,
Про минуле розпитають…
Дідом я своїм горжуся!
З Днем народження, дідусю!
С. Гордієнко
ДІДУСЬ
Оцей дідусь колись весною
Маленькі яблуньки садив…
Розрісся сад, умивсь росою,
З плодами віти опустив.
Тепер дідусь погожим літом
У гості внука вигляда,
І яблуневим білим цвітом
Його сміється борода.
П. Засенко
ВЕЛИКИЙ ТРУДІВНИК
— Я у тебе дармоїд,
якось бабі каже дід.
— Ну, який ти дармоїд?
Ти у мене славний дід!
— Може, справді
славний дід,
але й славний дармоїд,
каже бабі впертий дід.—
З’їв сніданок, з’їв обід
і нестямивсь, як допіру
з’їв добрячий підвечірок,
а тепер от жду вечерю,
бо такий я ненажера.
— Та який ти ненажера?
Скоро матимеш вечерю.
Ти — великий трудівник,
все життя трудитись звик.
Так багато працював,
що, було, й недоїдав.
Ти у мене славний дід,
зовсім ти не дармоїд.
— Ох і славно розказала!
Ти мене переконала,—
Так до баби каже дід.—
Зовсім я не дармоїд.
Я великий трудівник,
все життя трудитись звик.
Я багато працював,
я, було, й недоїдав.
Зовсім я не ненажера,
а тому-то на вечерю каші дай,
спечи пампушку
й не забудь найбільшу
грушку.
— Каші дам, спечу
пампушку,
не забуду дати грушку,
бо великий трудівник
їсти вволю не відвик!
Євген Гуцало
ШВИДКО ВІДПОВІВ
Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів…
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п’ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те…
Григорій Бойко
ПАСІКА
Малесенькі будиночки
У нас в садку стоять.
Яскраві, як з картиночки,
Рівнесенько, у ряд.
А навколо будиночків
Там кояться дива:
З бджілок живі хмариночки
Там юрмляться щодня.
Бринять бджілки так голосно:
Джу-джу-джу-джу-джу-джу.
Стає на серці боязко,
Туди не підійду.
Бо знаю, можуть бджілоньки
Ужалити людей.
Не люблять наші бджілочки
Непроханих гостей.
Дідусь сказав: ” Це вулики!
Живуть у них рої.
Родини бджіл тут туляться,
Рої ці – чималі.
Бджола – комаха корисна –
Приносить нам медок.
Нектар для меду сонячний
Збирає з квіточок.
Невтомні наші бджілочки,
Не сядуть ні на мить,
Бо кожний цвіт на гілочці
Котрась з них облетить.
Щоб мед зібрати дІточкам,
Смачненький, золотий,
Мільйон потрібно квіточок
Комахам віднайти.
Від ранку та й до вечора
Робота є у бджіл.
Їх праця є нелегкою
І Ти це зрозумій!”
За мед квітковий, сонячний,
Я дякую бджілкам.
Цілющий він і корисний,
Потрібний діточкам!
Наталія Паснак
КУДИ ТИ, СОНЕЧКО
“Куди заходить сонечко?”
– спитав онук у мене.
“Там є якесь віконечко?
Чи двері є у неба?”
І я стояв розгублений,
Не знав що відказати.
Онук же мій улюблений:
“Дідусю, мусиш знати!”
І довелося хлопчику
Детально пояснити:
Куди заходить сонечко,
Як знає, де сходити…?
Узяв я в руки глобуса,
Велику земну кулю.
Навчити внука спробую,
Отак собі міркую…
Дивись, Іванку, сонечко
Світило у висотах,
А куля, наче колесо,
Помалу робить оберт.
Окрема вісь у кулі є,
І за добу постійно
Земля наша кільце своє
Виконує спокійно.
Доба, – ти ж знаєш, – ніч і день.
І хто до сонця ближче-
Там вже світанок, білий день.
А інший бік – в них ніч ще.
Отак по черзі сонечко
Світами і мандрує,
По черзі у віконечка
Тепло своє дарує!
Не спить воно, онученьку,
Не має відпочинку.
Хіба, як дуже змучиться,
Сховається в хмаринку.
У хмарці задрімає там
І набереться сили.
Без сонця тоді хмурно нам,
Буває – й задощило…
Та відпочине сонечко
І вийде до нас знову,
Веселку, рідну донечку,
Покаже кольорову.
Уважно слухав мій онук,
Було йому цікаво.
Але знання отих наук
Його розчарувало.
Маленький хлопчик, років сім,
Ще вірив в казку щиро.
У сонечка мав бути дім.
Його це засмутило…
Подумав я – дітей малих
Навчатиму розумно.
Бо те, що звикле для старих,
Для діток – часом “сумно”.
Наталія Паснак
КОНИК
Любить коней наш дідусь,
Четверо їх має:
Сірий, Білий, Чорногуз
І одна Гнідая.
У конюшні всі живуть,
Кожен має стійло.
Чемно там траву жують,
Дуже люблять сіно.
Висівки, овес їдять,
Сухарики хлІбні,
Морква навіть і буряк
Коникам потрібні.
Яблучко якщо дамо –
Це для них смаколик!
І за те нам – іггго-ггго
Радо каже коник!
Ціле літо у селі
В дідуся гостюю.
Милі коники свої
З дідом я годую.
Коні працьовиті в нас,
Цілий день у полі.
За роботою весь час-
Возять, тягнуть, орють.
Як неділенька прийде,
Маємо забаву-
Коней в воза запряжем,
Возимось на славу.
Нас дідусь катає всіх
По селі, по лузі.
Чути гомін наш та сміх
По усій окрузі!
Вчора у конюшні в нас
Диво відбулося.
У гнідої в стійлі враз
Нам лоша знайшлося!
Так хотів лошатко я
Обійняти, друзі…
Я собі вже уявляв
Як ми з ним у лузі
Вдвох гасаємо в траві,
Граємось охоче.
А дідусь каже мені:
“Почекай ще, хлопче!
Хай лошатко підросте,
Хай зміцніють ніжки,
Буде час у вас на все,
Зачекай лиш трішки.
Зараз маєш завдання,
Зовсім не простеньке-
Коникові ти ім’я
Вигадай гарненьке!”
Думаю вже цілий день…
Як його назвати???
Гляньте на малюнок цей,
Підкажіть, малята..?
Наталія Паснак
ДІДУСЬ – ЗАХИСНИК
Добігає літечко кінця,
Заглядає у світанки осінь,
За хвоста ловити б вітерця,
Та матуся каже: “Синку, досить!”
Вчитися і вчитися – щодня,
То писати, то читати знову…
Проти мене змовилась рідня,
Кличу дідуся на допомогу.
Однодумця маю одного,
Захищає внука дідо щиро:
“Хлопця, ви, вчепилися чого?
Відпочити б і набратись сили.
Залишилось серпня кілька днів,
Дайте хлопцю догуляти літо!”
Літо – справжній дар для школярів!
(Важко це дорослим зрозуміти…)
Наталія Паснак
Якщо у Вас є новини, питання, пропозиції щодо співпраці – пишіть на mini.rivne@gmail.com