Вірші про дідуся для дітей різного віку

Казка перед сном, поремонтована машинка чи лялька, тепла посмішка і міцні долоні. Це ті спогади, що гріють душу кожного.

Так мало віршів про дідуся. Але нам вдалося зібрати найкращі, що передають любов і радість дитинства. Короткі, довгі, красиві, теплі. Вони повернуть вас у той щасливий час, а дітей навчать цінувати теперішнє.

БАБУСЯ І ДІДУСЬ 

І бабуся, і дідусь
Зовсім вже старенькі,
І у хаті, і в садку
Ходять помаленьку.

Хоч, бува, бурчать вони
На сестру й на мене,
Та зате у них завжди
Ласощі в кишені.

Катерина Перелісна

 

ДІДУСЬ

В мене є дідусь хороший,

Зробить все, що я попрошу.

В нього руки золоті –

Це потрібно у житті.

Дід уміє майструвати,

Речі до життя вертати,

Ремонтує все підряд:

Меблі, праску, самокат.

З дідусем завжди цікаво

І робота, як забава.

Працювати в нього вчусь,

Стану майстром, як дідусь.

Віра Паронова

 

ЧОМУ КІТ ЗАЖУРИВСЯ

У траві біля воріт

Зажурився сірий кіт.

А чому він зажурився?

Без роботи залишився:

З дідусем ми дуже ловко

Змайстрували мишоловку.

Петро Сиченко 

 

ДІДУСЬ

Є в дідуся добре діло:

Сад розводить на горбку.

Квітнуть вишні біло-біло

В дідусевому садку.

І ніхто не відгадає,

Якщо дід вас вигляда,

Чи то вишня розквітає,

Чи в дідуся борода.

Ю. Гойда

 

МІЙ ДІДУСЬ

Мій дідусь старенький,

Як голуб сивенький,

По садочку ходить,

Онученька свого

За рученьку водить,

По садочку ходить,

Яблучка знаходить,

Ще й дає горіхи.

Дідусь любий, милий,

Як голубчик сивий,

З ним — багато втіхи!

М. Підгірянка

МАЛЮНОК ДІДУСЕВІ

В зошиті малюю
гарним олівцем:
на горі стою я
поряд з баранцем.
Рідного дідуся
дуже я люблю,
я йому малюнок
у листі пошлю:

-Дорогий дідусю!
Вам картинка ця!
Вам привіт від мене
і від баранця!

Грицько Бойко

 

НАШ ДІДУСЬ

Ніби сніжна, біла вся
Борода у дідуся.
Він частенько вечорами
Почина розмову з нами:
— Підросли уже внучата —
Дідусеві шахтарчата!
І приємно нам буває,
Що він так нас називає…
Наш дідунь трудивсь як слід –
Шахтарем був сорок літ.
Шахтарчата ми по праву —
Дідуся продовжим справу.

Грицько Бойко

 

ХАТИ ВДЯГНУЛИ БІЛІ КАПЕЛЮХИ… 

Хати вдягнули білі капелюхи,
Мов на весілля. Зранку всі, як штик.
В нічних завіях Бровко клаповухий
Поскиглив трохи й стих, напевно, звик.
Шеберхав вітер гілками до шиби,
Густі дими снували з коминів.
Ані сліда від нашої садиби.
“Відкиньте сніг!” – дідуньо бубонів.
І хоч би хто! Зарилися в перини
І я, і брат та тиснем в жмені сміх.
Дід встав. Покряхкав. Стріпав кожушину.
“Ну-ну, вурвитлі!” – й рушив за поріг.

Олег Герман

 

ДОГАДЛИВА СОНЯ

Почепивши окуляри,
Почитать дідусь приліг,
Та одначе незабаром
Сон старого підстеріг.

Поруч бавилася Соня,
І матуся їй кива:
— Ти б зняла із нього, доню,
Окуляри, щоб спросоння
Не розбив він їх, бува.—

Розвело дівча руками,
В оченятах блиснув сміх:
— Знять? А як же сни він, мамо,
Буде бачити без них?!

Євген Бандуренко

 

ДІДУСЬ ТА ВНУЧАТА

На галявині серед гаю,

Там ожини дозрівають,

А де сосни, де дубки,

Поховалися грибки.

Стали ягідки казати:

“Хто ж нам може дорівняти?

Ми чорненькі і кругленькі,

Ще й до того солоденькі”.

А на те грибки із хащі:

“Ні, не ви, а ми найкращі.

В нас червоні шапочки –

Найгарніші таки ми!”

Та пішов дідусь до гаю:

“Ягідки я позриваю,

Я грибків в траві знайду

І внучатам принесу!”

На Різдво бабуся й дід

Попросять внуків на обід,

Голубців дадуть з грибками

І варення з ягідками.

М. Роляник

 

ЗІЙДЕТЬСЯ РОДИНА ВСЯ
На горбочку, де вербичка,
Викопав дідусь криничку.
Ой глибока ж та криничка,
Прохолодна в ній водичка.
Все дідусь Іван зробив:
І дашок там спорудив,
Й приладнав під ним вервечку,
Корбу, кухлик, відеречко,
Сад навколо посадив
З вишень, яблунь, груш і слив.
Ми приїдем до вербички,
До садочка і кринички.
До бабусі й дідуся
Зійдеться родина вся.
Н. Бугай

 

ДІДУСІВ МАРШРУТ
Ще місто спить,
А в гаражі
Уже гудуть машини,
Бо їх чекають вантажі
В усіх кінцях країни.

 

Між водіїв –
Дідусь Антон.
Діла мерщій завершив,
І свій прудкий автофургон
У рейс виводить першим.

 

Вантаж у нього
Не простий,
Тож гаять час не можна.
Вантаж чекаєм я і ти,
Його чекає кожний.

 

Багато літ
Маршрут один,
У спеку, дощ, морози,
Дідусь з пекарні в магазин
Нам свіжий хліб привозить.
А. Музичук

 

ДІДУСЬ

Дідусь мій вигадує

Різні дива:

Навпроти, на стінці,

Зайча ожива.

Це пальці у діда

Якісь чарівні –

Тепер ось ведмедик

Живий на стіні.

Долоня праворуч –

І раптом за мить

Вже кішка за мишкою прудко біжить.

Сміється дідусь і мене обійма.

Ні кішки, ні мишки, ні зайця нема.

М. Моголевич

 

НАШ ДІДУСЬ

Наш дідусь життя прожив,

Скарб великий він нажив –

Двійко милих онучат

Скрізь гасають та кричать!

На коліна посідають,

Про минуле розпитають…

Дідом я своїм горжуся!

З Днем народження, дідусю!

С. Гордієнко

 

ДІДУСЬ
Оцей дідусь колись весною
Маленькі яблуньки садив…
Розрісся сад, умивсь росою,
З плодами віти опустив.

Тепер дідусь погожим літом
У гості внука вигляда,
І яблуневим білим цвітом
Його сміється борода.
П. Засенко

 

ВЕЛИКИЙ ТРУДІВНИК

— Я у тебе дармоїд,
якось бабі каже дід.

— Ну, який ти дармоїд?
Ти у мене славний дід!

— Може, справді
славний дід,
але й славний дармоїд,
каже бабі впертий дід.—
З’їв сніданок, з’їв обід
і нестямивсь, як допіру
з’їв добрячий підвечірок,
а тепер от жду вечерю,
бо такий я ненажера.

— Та який ти ненажера?
Скоро матимеш вечерю.
Ти — великий трудівник,
все життя трудитись звик.
Так багато працював,
що, було, й недоїдав.
Ти у мене славний дід,
зовсім ти не дармоїд.

— Ох і славно розказала!
Ти мене переконала,—
Так до баби каже дід.—
Зовсім я не дармоїд.
Я великий трудівник,
все життя трудитись звик.
Я багато працював,
я, було, й недоїдав.
Зовсім я не ненажера,
а тому-то на вечерю каші дай,
спечи пампушку
й не забудь найбільшу
грушку.

— Каші дам, спечу
пампушку,
не забуду дати грушку,
бо великий трудівник
їсти вволю не відвик!

Євген Гуцало

ШВИДКО ВІДПОВІВ

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів…

— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п’ятірки ставить слід!

— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те…
Григорій Бойко

 

ПАСІКА

Малесенькі будиночки
У нас в садку стоять.
Яскраві, як з картиночки,
Рівнесенько, у ряд.

А навколо будиночків
Там кояться дива:
З бджілок живі хмариночки
Там юрмляться щодня.

Бринять бджілки так голосно:
Джу-джу-джу-джу-джу-джу.
Стає на серці боязко,
Туди не підійду.

Бо знаю, можуть бджілоньки
Ужалити людей.
Не люблять наші бджілочки
Непроханих гостей.

Дідусь сказав: ” Це вулики!
Живуть у них рої.
Родини бджіл тут туляться,
Рої ці – чималі.

Бджола – комаха корисна –
Приносить нам медок.
Нектар для меду сонячний
Збирає з квіточок.

Невтомні наші бджілочки,
Не сядуть ні на мить,
Бо кожний цвіт на гілочці
Котрась з них облетить.

Щоб мед зібрати дІточкам,
Смачненький, золотий,
Мільйон потрібно квіточок
Комахам віднайти.

Від ранку та й до вечора
Робота є у бджіл.
Їх праця є нелегкою
І Ти це зрозумій!”

За мед квітковий, сонячний,
Я дякую бджілкам.
Цілющий він і корисний,
Потрібний діточкам!

Наталія Паснак

 

КУДИ ТИ, СОНЕЧКО

“Куди заходить сонечко?”
– спитав онук у мене.
“Там є якесь віконечко?
Чи двері є у неба?”

І я стояв розгублений,
Не знав що відказати.
Онук же мій улюблений:
“Дідусю, мусиш знати!”

І довелося хлопчику
Детально пояснити:
Куди заходить сонечко,
Як знає, де сходити…?

Узяв я в руки глобуса,
Велику земну кулю.
Навчити внука спробую,
Отак собі міркую…

Дивись, Іванку, сонечко
Світило у висотах,
А куля, наче колесо,
Помалу робить оберт.

Окрема вісь у кулі є,
І за добу постійно
Земля наша кільце своє
Виконує спокійно.

Доба, – ти ж знаєш, – ніч і день.
І хто до сонця ближче-
Там вже світанок, білий день.
А інший бік – в них ніч ще.

Отак по черзі сонечко
Світами і мандрує,
По черзі у віконечка
Тепло своє дарує!

Не спить воно, онученьку,
Не має відпочинку.
Хіба, як дуже змучиться,
Сховається в хмаринку.

У хмарці задрімає там
І набереться сили.
Без сонця тоді хмурно нам,
Буває – й задощило…

Та відпочине сонечко
І вийде до нас знову,
Веселку, рідну донечку,
Покаже кольорову.

Уважно слухав мій онук,
Було йому цікаво.
Але знання отих наук
Його розчарувало.

Маленький хлопчик, років сім,
Ще вірив в казку щиро.
У сонечка мав бути дім.
Його це засмутило…

Подумав я – дітей малих
Навчатиму розумно.
Бо те, що звикле для старих,
Для діток – часом “сумно”.

Наталія Паснак

КОНИК

Любить коней наш дідусь,
Четверо їх має:
Сірий, Білий, Чорногуз
І одна Гнідая.

У конюшні всі живуть,
Кожен має стійло.
Чемно там траву жують,
Дуже люблять сіно.

Висівки, овес їдять,
Сухарики хлІбні,
Морква навіть і буряк
Коникам потрібні.

Яблучко якщо дамо –
Це для них смаколик!
І за те нам – іггго-ггго
Радо каже коник!

Ціле літо у селі
В дідуся гостюю.
Милі коники свої
З дідом я годую.

Коні працьовиті в нас,
Цілий день у полі.
За роботою весь час-
Возять, тягнуть, орють.

Як неділенька прийде,
Маємо забаву-
Коней в воза запряжем,
Возимось на славу.

Нас дідусь катає всіх
По селі, по лузі.
Чути гомін наш та сміх
По усій окрузі!

Вчора у конюшні в нас
Диво відбулося.
У гнідої в стійлі враз
Нам лоша знайшлося!

Так хотів лошатко я
Обійняти, друзі…
Я собі вже уявляв
Як ми з ним у лузі

Вдвох гасаємо в траві,
Граємось охоче.
А дідусь каже мені:
“Почекай ще, хлопче!

Хай лошатко підросте,
Хай зміцніють ніжки,
Буде час у вас на все,
Зачекай лиш трішки.

Зараз маєш завдання,
Зовсім не простеньке-
Коникові ти ім’я
Вигадай гарненьке!”

Думаю вже цілий день…
Як його назвати???
Гляньте на малюнок цей,
Підкажіть, малята..?

Наталія Паснак

 

ДІДУСЬ – ЗАХИСНИК

Добігає літечко кінця,
Заглядає у світанки осінь,
За хвоста ловити б вітерця,
Та матуся каже: “Синку, досить!”

Вчитися і вчитися – щодня,
То писати, то читати знову…
Проти мене змовилась рідня,
Кличу дідуся на допомогу.

Однодумця маю одного,
Захищає внука дідо щиро:
“Хлопця, ви, вчепилися чого?
Відпочити б і набратись сили.

Залишилось серпня кілька днів,
Дайте хлопцю догуляти літо!”
Літо – справжній дар для школярів!
(Важко це дорослим зрозуміти…)

Наталія Паснак