Красиві, теплі вірші про бабусю для дітей різного віку

Її кухня просякнута запахом найсмачніших пирогів і різних смаколиків. Її казка найчарівніша і найдивовижніша. Її мудра порада дає сили жити, а цілющі обійми висушують найгіркішу сльозу. Спогади про неї зігрівають, а її любов ми зберігаємо в історіях та віршах.

Пропонуємо вам добірку красивих, теплих віршів про бабусю, які ви зможете вивчити зі своїми дітьми та висловити почуття дорогій, рідній людині.

 

БАБУСИНЕ СВЯТО

Бач, який хитрющий джміль!

Ану геть лети звідсіль!

І не джумели сердито –

Не для тебе стіл накрито.

Ти медок збирай на луках,

Медівник залиш онукам.

То ж таке для бабці свято –

Їх смачненьким пригощати.

Ірина демьянова

 

РУКАВИЧКИ

Узимку, в морози, хуртечі й завії,

Тебе і мене рукавички зігріють.

А теплі від чого вони і чому?

Скажу вам по щирості: теплі тому,

Що наші ласкаві бабусі і мами

Вплітають тепло своїх рук між нитками.

Анатолій Костецький

 

БАБУСИНІ КАЗКИ

У бабусі руки вмілі,

А казки – чудові, милі.

Миготять в повітрі шпиці,

За клубочком скаче киця.

А нитки все в’ються, в’ються,

А казки рікою ллються…

Ляжу в ліжко, та не спиться –

Нову казку в’яжуть шпиці.

Б. Зінченко

 

***

Хто нас дуже, дуже любить,

Нагодує, приголубить?

Це бабуся молоденька,

Це моєї мами ненька.

 

БАБУСІ 

Я свою бабусю

Ніжно так люблю,

І для неї, рідної,

Геть усе зроблю –

Піділлю вазони,-

Підмету підлогу, –

Я прийду до неї

Завжди на допомогу!

М. Пономаренко

 

ЯК ТРЕБА ДОПОМАГАТИ

Бабуся, тісто як місила,

Допомагати не просила.

Але Марієчка мала

На розсуд свій допомогла.

Допомогти була охота –

У тісто вилила компоту.

Гадала: „Буде так смачніше!”

А як тепер бабусю втішить?

Бабуся каже – Вір – не вір,

Потрібен тістові кефір!

Ти, що зробити, запитай,

А потім вже допомагай!

РІДНІЙ БАБУСІ

Я зізнатись не боюся –

Краща ти за всіх бабуся!

І хоч старша за усіх –

Найдзвінкіший в тебе сміх!

 

Пам’ятай, бабусю, рідна!

Дуже ти усім потрібна!

То старішати завжди –

Будь здоровою завжди!

С. Гордієнко

 

***

Бабусенько мила,

Бабусенько рідна,

Онукам та дітям

Ти завжди потрібна.

Вітаємо любу

Бабусю зі святом,

Їй зичимо щастя

Й здоров’я багато.

С. Гордієнко

 

***

Хоч поважні літа у моєї бабусі,

Та і досі вона щохвилини у русі.

То пече пиріжки, то кущі підливає,

То мені книжечки про казкове читає.

 

МОЇЙ БАБУСІ

Бабуся сива, мов квітуча вишня,

Моя бабуся — вишенька в саду.

Мене ти знову зустрічати вийшла

І по стежині я до тебе йду.

 

Іду, щоб прихилитися всім серцем

До рук твоїх — ласкавих і м’яких,

Поглянути у очі — два озерця,

І прочитати радість щиру в них.

 

Пробач, що я буваю неслухняна —

Трапляється всіляке у житті.

Я знаю, що, бабусенько кохана,

У тебе серце й руки золоті!

Л. Цілик

 

***

Встала раненько бабуся моя.

Солодко спить ще велика сім’я.

Хутко смачненьких млинців напекла,

Теплого всім молочка принесла.

«Любі малята, швиденько вставайте,

Личко умийте і снідать сідайте».

Біля бабусі я сяду близенько:

«Дякую, бабцю моя солоденька!»

Завжди працює бабуся моя,
Любить бабусю вся наша сім’я.
О. Роговенко

 

***

Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся.

Теплим подихом зігрію

Снігом вибілені коси.

Може і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибці.

А.Костецький

 

***

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов і розлуки

Що вміють такий смачний хліб випікати,

І людям добро завжди дарувати.

Бабусю, дай ручки твої поцілую,

За шийку тебе обійму,

І щічки погладжу…

Ти знаєш, бабусю,

Як дуже тебе я люблю!

І ти мене любиш,

Хоч я неслухняна,

Частенько і шкоду роблю.

Та ти все пробачиш,

Мене поцілуєш,

Бо я тебе дуже люблю.

 

БАБУСИНІ ОЧІ

Ще сонце не встало,

Ще тільки сіріє –

Мене від світанку

Два сонечка гріють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі –

Це дивляться тепло

Бабусині очі.

Вже сонце схилилось,

Пташки сплять у гаї,

Засну – наді мною ж

Два сонечка сяють.

Два сонечка ясні

Від ранку до ночі –

Два сонечка красні,

Бабусині очі.

БАБУСИНІ РУКИ

Я з бабусею своєю

Дружу давно-давно.

І ми, – скажу вам, – з нею

В усьому заодно.

Така моя бабуся –

Найкраща у житті.

А руки ж у бабусі –

Ну просто золоті!

Вони що хочеш вміють,

Скрізь роблять чудеса:

То місять щось, то миють,

Подивишся – краса!

Так товсто мажуть пінку.

Так щедро сиплять мак.

Працюють без спочинку,

А пестять ніжно так.

І в хаті, і на дворі

Пороблять все як слід.

То чистять щось в коморі,

То варять нам обід.

Як смеркне – тіні дивні

Сплітають на стіні:

Казки такі чарівні

Розказують мені.

А там нічник засвітять,

Онучка, щоб міцніше спала.

Мабуть, немає у світі

Таких хороших рук!

Лев Квітко

 

БАБУСИНІ РУКИ
Миють мене і годують,
Пестять мене і милують.

Ними все вміє бабуся робити:
Шити, в’язати й варити.

Люблю їх до щік притулити
(Дай, Боже, їм довго жити!)

Золоті бабусині руки.
О. Василенко

 

***
Хоч поважні літа у моєї бабусі,
Та і досі вона щохвилини у русі.
То пече пиріжки, то кущі підливає,
То мені книжечки про казкове читає.
Н. Гуркіна

БАБУСЯ

З ранку і до ночі
Трудиться бабуся,
В неї я охоче
Працювати вчуся.

Я бабусю прошу:
Хоч на пів години
Хай моя хороша
Ляже, відпочине.

Годі їй, старенькій,
Мити, підмітати, –
Я сама скоренько
Приберу кімнати:

Застелю я ліжка,
Підмету підлогу,
Килимок-доріжку
Покладу під ноги,

Я сама усюди
Пил повитираю,
Квітів не забуду
Принести із гаю.

Вже як і годиться,

Все зробить я зможу, –

Я ж бо трудівниця,

На бабусю схожа.

В. Гродська

 

ПОМИЮ ТВОЇ НІЖКИ
Бабусю дорогенька,
Ти сіла мити ніжки?
Намучились, бідненькі,
Бо пройдені доріжки

Їх дуже натомили,
Он бач, які мозóлі!
Та я, бабуню мила,
Прикрáшу твою долю.

Я завжди буду радо
Робити, що зумію,
А зараз поруч сяду
І ніженьки помию.
В. Попелюшка

 

КОРОЛІВНА
Ти мені, бабусю мила,
Виплети вінок.
Назбирати диво-квітів
Побіжу в садок.
Ось – ромашка, ось – жоржина,
Рута, як зоря.
Буде, наче королівна,
Внученька твоя.
Т. Череп-Пероганич

 

ЯК ТРЕБА ДОПОМАГАТИ БАБУСІ
Із базару йшла бабуся,
Несла торбу до оселі.
А назустріч цій бабусі
Бігли подруги веселі.

Їм незручно, бо сусіда
Зупинилась на хвилину,
І шукать побігли діда,
Щоб поміг нести торбину.
В. Орлов

БАБУСЯ І ВНУК
Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
І віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає, –
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо стало –
Мабуть, уже заколисала…
Та ні, знов пісенька луна
Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату подивлюся –
Щось наче голос не бабусі.
Зайшов – і бачу я дива:
Бабуся спить, а внук співа!
Грицько Бойко 

 

БАБУСІ

Люба бабусенько, рідне серденько!
Любиш ти дуже онуків маленьких!
З нами читаєш, малюєш, співаєш,
Ігор багато цікавих ти знаєш.

Добре з тобою і затишно в хаті,
Бо на любов ти й на ніжність багата!
Нас пригортаєш, цілуєш, милуєш,
Радісні миті щасливі даруєш!

Люба бабусенько, рідне серденько!
Хоч бешкетуємо ми чималенько,
І пустувати завжди полюбляєм,
Ти малим неслухам все пробачаєш.

Всім вистачає і ласки, й любові!
Довгого віку тобі та здоров”я!
Щирі обійми, і усмішки, й квіти
Рідним бабусям дарують всі діти!

Тетяна Строкач

 

МОЯ БАБУСЯ

Молода, струнка, красива,
І спортивна, і вродлива,
І сучасна, і мобільна,
Ніжна, добра, модна, стильна,
Працьовита, щедра, класна,
Мудра, лагідна, сучасна,
Мила, любляча, хороша,
Ще й на мене дуже схожа!
Поцілую, пригорнуся,
Бо вона — моя бабуся!

Тетяна Строкач

 

БАБУСЯ

Бабусина ніжність,
бабусина ласка,
І мудрість народна,
і пісня, і казка,
Натруджені руки,
і любляче серце,
І очі глибокі,
немов два озерця.
Бабусина щедрість,
обійми, цілунки,
Смачні пиріжки,
і нові подарунки…
Твоя доброта
хай не зникне нізащо!
Бабусю рідненька!
Ти в мене найкраща!

Тетяна Строкач

 

ДО БАБУСІ

Працьовита та весела,

Завжди гарний настрій має,

І її порада мудра

Нам усім допомагає.

Це бабусечка моя,

Привітаю її я:

Побажаю щастя й долі,

Щоб всього було доволі,

Щоб життю вона раділа

І ніколи не хворіла!

 

БАБЦЯ СПИТЬ

Ходить тиша в теплих капцях,

Задрімала в кріслі бабця.

А годинник цокотить:

Бабця спить, бабця спить.

 

Я навшпиньках вийду з хати,

Щоби їй не заважити.

Не скачи, собачко, цить!

Бабця спить, бабця спить!

В.Багірова

 

БАБУСИНІ КАЗКИ

Ой, нема миліше,

Нема веселіше,

Як в бабці в гостині, –

Медом нагодує,

Солодко цілує

Личенько дитині.

Яблучок нав’яже,

Казочку розкаже,

Ще й лялечку справить, –

Бабуся радіє,

Сама молодіє,

Коли внучків бавить.

М. Підгірянка

 

БАБУСЯ

У бабусі на селі

Дивувалися малі:

Дві руки бабуня має,

А у сотні справ встигає:

Зранку двір позамітати,

І курчат нагодувати,

Та підлогу змити в хаті,

Дати їсти поросяті,

Ще здоїти нашу Зірку,

Залатати в кофті дірку,

На городі все полити,

В кухні грубу розтопити,

Й на домашньому яйці

Заколочені млинці.

Тільки-но почався ранок,

Для онуків ось сніданок.

“Прокидайтеся, малята,

Бо у вас ще справ багато:

Треба бігати, тулятись,

Сил-здоров’я набиратись.

Влітку гарно у селі,

Насолоджуйтесь, малі!”

 

ЗНОВУ ПОЧНУ 

Ніяк не вгамує
Бабуся хлопчину:
Малий репетує
Вже цілу годину.

Та раптом стихає
Той крик голосний…
Бабуся зітхає:
— Засне, мій малий!

А з ліжка хлопчина:
— Ні, ні —не засну!
Я трошки спочину
І знову почну!

Грицько Бойко

 

БАБКА І БАБУСЯ

Бабка весело кружляє

І бабусю звеселяє.

Шепотить бабуся бабці:

-Може б сіла ти на грядці?

Бабка крильцями тріпоче –

На бабусю сісти хоче.

 

БАБУСЯ НЕЗДУЖАЄ

Дуже нездужає наша бабуся.

Я за бабусеньку дуже боюся.

Каже бабуся: “Уже я стара…”

Каже бабуся: “Вмирати пора…”

 

– Що ти, бабусенько, ти молоденька!

Тільки натруджена, тільки сивенька.

Я викликаю “швидку допомогу”

І виглядаю машину з-за рогу.

 

Потім з рецептом біжу до аптеки.

– Зараз, бабусенько, тут недалеко…

Дайте цілющих настоїв з трави!

Випий, бабусю, сто років живи!..

Олег Орач

 

РІДНЕНЬКА

Люблю бабусеньку

Свою ріднесеньку,

Люблю до сліз.

Без неї, бідної,

Такої рідної,

Скучаю скрізь.

Микола Тимченко