Що говорити дітям у кризу, якщо ця криза вже позначилася на сім’ї ?
Чи мають діти стикатися з тяготами всього, що відбувається у світі, і що робити батькам у таких кризових ситуаціях?
Для початку варто сказати, що чим молодша дитина, тим менше варто присвячувати її в подробиці всіх нюансів кризи, що розгортається. Діти можуть ставити питання про ситуацію та відповідати на них варто чесно, простими та зрозумілими словами, даючи мінімум чіткої інформації у справі. При цьому, якщо дитина не помічає або не цікавиться подіями, що відбуваються, розповідати їй про те, як «все погано» або «буде погано» — не варто. Давайте лише інформацію, пов’язану з тим, що стосується безпосередньо способу життя дитини чи сім’ї – можемо купити, не можемо, поїдемо, не поїдемо, бо… Як правило, дітям достатньо цих пояснень та простіше адаптуватися до відомої та зрозумілої ситуації тут і зараз, ніж жити в очікуванні невідомого поганого.
Батькам так само непросто, і часом дітям доводиться бачити негативні батьківські емоції та переживання – тривогу, депресію, сльози. По можливості зробіть ставку працювати з власним емоційним станом – стабільний надійний дорослий важлива опора для дитини. Якщо складно не піддатися емоціям, говоріть відкрито та визнайте, що ви переживаєте, що переживання для такої ситуації – нормальні. Довірте розмови та контакт із дитиною більш спокійному дорослому та подбайте про емоційне благополуччя того, кому важче.
Трохи іншою стає ситуація для дітей старшого: підліткового та передпідліткового віку. У цей період у підростаючої людини є гостра потреба у формуванні та відстоюванні власної точки зору на речі та висока схильність до впливу різних інформаційних джерел. Тому в даний період на тлі нестабільної ситуації у світі дуже важливо, щоб поруч із дитиною знаходилася довірена доросла людина.
Це можуть бути не обов’язково батьки, але якийсь адекватний дорослий, який зможе дати дитині достовірну інформацію, допоможе критично осмислити ситуацію, не тиснутиме і примушувати і зможе проконтролювати і направити в потрібне русло дії та поведінку дитини.
1. Дітям важливо говорити правду, адаптовану під їхній вік.
Наприклад, зараз у країні важкий час, і у нас через це менше грошей. Чому? Дітям та й дорослим важко переносити невизначеність. Якщо ти розумієш, що відбувається, то легше переносити найважчі обставини. Якщо діти бачать, що дорослі турбуються, вони можуть звинувачувати себе у проблемах батьків.
Пояснення зменшить їхню тривогу та провину.
2. Батькам варто розповідати наслідки, тобто як від цього може змінитися життя дитини та сім’ї далі.
Наприклад, нам доведеться більше заощаджувати.
Купувати не все, що ми купували раніше. Разом з тобою ми вирішимо, на чому ми заощаджуватимемо і на чому заощаджувати не можна.
Чому? Легше відмовитися від чогось з причин, ніж з невідомих. Діти самі готові допомагати батькам, відчуваючи себе рівноправними та навчаючись відповідальності та самостійності.
3. У дітях варто підтримувати впевненість у тому, що складнощі переборні.
Наприклад, ми – твої батьки – дорослі та сильні. Ми проживали у своєму житті багато різних труднощів та криз. У нас є досвід, як із цим справлятися. Зараз ми теж намагатимемося впоратися і допоможемо тобі.
Чому? Дитина відчує себе захищеною.
Автор: Анна Скавітина, психотерапевт
Якщо у Вас є новини, питання, пропозиції щодо співпраці – пишіть на mini.rivne@gmail.com