Дайте горю слова та сльози. В пам’ять про втрачених дітей….

З 9 по 15 жовтня проводиться “Всесвітній тиждень обізнаності про проблему перинатальних втрат”. Це тиждень пам’яті малюків, яких втратили під час вагітності або після народження.

15 жовтня – Всесвітній день пам’яті дітей, які відійшли від батьків під час вагітності або пологів.

Писати матеріал на таку болючу, складну і водночас зворушливу тему – складно. Особистого досвіду втрати дітей я не маю, але я знаю як це відбувалось у дорогих моєму серцю людей… Сьогодні про біль втрати. Коли я працюю як терапевтка, то у своїй практиці я регулярно використовую метод оцінки почуттів за допомогою шкали (від 0 до 10).Коли ми працюємо над травмою утрати, над пренатальною втратою, то біль та переживання мами від втрати малюка ніколи не будуть дорівнювати 0, бо цей біль неосяжний.

Біль від втрати для кожної людини унікальна. Особливо, якщо горе осягає батьків. У першу чергу, ви втрачаєте частинку себе, тому що разом зі смертю дитини вмирає ваша частина, ідентичність. Ви втрачаєте стиль життя, до якого були готові. Втрачаєте сенс життя – цілі, бажання, мрії про майбутнє, віру… Тому горе і траур – це НОРМАЛЬНІ реакції й супутники, без яких не обійтися.

Горю потрібні слова: якщо горе не говоритиме, не кричатиме, не плакатиме – серце буде розбите.
Горе кожної людини – унікальне. Горе кожного батька – неосяжне. В нашій країні так склалось (і в ряді інших країн також), що суспільство дуже швидко спонукає нас відмовитися від своїх прав на горювання. І таким чином, ви ніби віддаляється від власного горя, замість того щоб дати йому слова. У багатьох із нас є досвід втрати (друзів, родичів) і ви, напевне, на собі відчули очікування від близьких, що от зараз ви “швиденько” оговтаєтеся після похорону [або не закінченої вагітності] і повернетеся до такого ж життя як і до втрати. В такі моменти (на стадії шоку і горя) вам може і справді здаватися, що це з вами “щось не так” і “пора б уже закінчувати”. Але штучно, вимушено, через силу закінчувати сумувати якраз не потрібно.

 

Горювати й тужити не просто. Горе, яке ви проживаєте, буде забирати у вас чимало сил і енергії. Для того, щоб оговтатися і прийти в норму, вам знадобиться час … Багато часу. Горювання – це надзвичайно важливий процес в одужанні, саме з нього розпочинається стадія усвідомлення і з’єднання зі почуттями. Для того, щоб процес горювання відбувався поступово і не витіснявся психікою, вам необхідно сумувати. І ви маєте право говорити про своє горе, коли потребуєте цього, коли б вам цього не захотілося. Тому я хочу вам розповісти про ваші права на Горе.

10 рекомендацій батькам, що втратили дитину

1. У вас є власні унікальні почуття щодо смерті. 2. Ви маєте право говорити про своє горе щоразу, коли є потреба говорити, коли б вам цього не захотілося. 3. У вас є право мати “тяжкі почуття”, проявляти їх і говорити. 4. У вас є право відчувати потребу в людях, котрі дорогі вам, яких ви любите, які люблять вас. 5. Ви можете засмучуватися із-за буденних справ, звичайних проблем. 6. У вас є право мати “напади горя”. 7. У вас є право ставити питання: “Чому так сталося”, “Чому це відбулось зі мною?” 8. Ви маєте право на спогади, розмови, думки про померлого малюка. Ви можете говорити про це. 9. Ви маєте право використовувати свої переконання, віру в Бога, у вищі сили, для того щоб допомогти собі справлятися зі своїми важкими почуттями. 10. У вас є право бути у своєму горі, наближатися до нього задля того – щоб згодом отримати зцілення.

І декілька слів для близьких, котрі хочуть підтримати батьків, що проживають горе. Отже, що НЕ потрібно робити?

• “Неправдиві розрадники” – це слова, які наносять болю ще більше… Наприклад, коли ви кажете “Ця смерть – це воля Божа”, “На все воля Божа”, “Ви ще молоді у вас будуть ще діти” – це знецінення ситуації й так ви лише робите гірше.
• “Я прекрасно розумію як ти себе відчуваєш”, “Богу потрібен ще один ангелочок”, “Час лікує рани”, “Ну давай, досить! Не вішай носа!” – ні, ні й ще раз ні! Ви точно не знаєте як цій людині зараз, слова-розрадники про Бога не допомагають, і час зараз аж ніяк не вилікує!
• НЕ питайте про справи: “Як ти?” “Як ви там?” – ці слова, не мають підтримуючого сенсу, адже відповіді зарання відомі (“погано”, “ніяк”, “тримаємось”). До того ж на такі стандартні запитання неможливо відповісти всією палітрою емоцій, які проживає людина.
• “Не плач, не засмучуйся – все буде добре!” – ні, зараз не буде. Ви не маєте права заборонити людині проживати свої унікальні переживання. Плакати й горювати корисно в цей час.
  Що можна і потрібно робити близьким, щоб підтримати, яка горює?
• Бути поруч. Найкращий супутник у горюванні той, що розуміє, у якому стані знаходиться людина, що горює. Інколи, найкраща відповідь це мовчання. Коли ви мовчите щось все одно відбувається з людиною, яка проживає біль втрати. Задача близького – бути поруч з людиною.
• Зателефонуйте, або прийдіть і скажіть: “Привіт! Думаю про тебе… Просто хотів\ла прийти\подзвонити та сказати, що думаю про тебе”. Таким чином ви проявите підтримку та нагадаєте, що ви поруч і думаєте, співпереживаєте із близькою людиною.
• Запитайте про елементарні речі: коли людина востаннє їла, спала, виходила на вулицю. Запропонуйте свою допомогу. Якщо ваша допомога потрібна, проявіть її. Найчастіше для людини, котра проживає гостре горе, першочергові потреби (сон, їжа, піклування про себе) відходять на задній план. Проявіть турботу, але не нав’язуйте її.

 

Втрата дитини – це як “друга смерть”, коли батьки, ніби вмирають за своїх дітей. І якщо вони не були в жалобі за смертю своєї дитини, то життя їх перетворюється на щоденну смерть …

Сторінка ініціативної групи, що надає інформаційну та психологічну підтримку батькам – Втрата дитини у вагітностi i пологах. Вимір прав людини