Веснянки та гаївки для дітей

Піснями-веснянками наші предки святкували прихід весни та початок польових робіт. Аби все живе змогло прокинутися, люди передавали свою енергію природі через старовинні обрядові пісні, такі як веснянки та гаївки.

Одним з різновидів веснянок є гаївки. Головною особливістю цих пісень є те, що їх виконують тільки у час великодніх свят.

У виконанні дітей веснянки та гаївки звучать щиро та мило. Ми зібрали добірку найкращих для дітей різного віку. Розучуйте, співайте разом, і хай ваша весна буде світлою.

Короткі веснянки та гаївки для дітей

* * *
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимонька в візочку,
Літечко в човничку.

* * *

—  Ой, ти весно, весно,

Ти чого до нас прийшла?

— Я прийшла до вас з теплом,

Із зеленим житечком!

* * *
Сонечко, сонечко,
Виглянь у віконечко!
Дітки гуляють,
Тебе виглядають!

* * *
Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок!

* * *
Стук-стук, молоток,
На тім боці холодок,
А на нашім сонечко
Торкає віконечко.
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко!

 

* * *
Дівчаточка – гороб’яточка,
Радьмося
Та виходьмо на травицю,
Граймося!
Та виходьмо на травицю,
В добрий час.
Нема таких співаночок,
Як у нас.

* * *
Ішла весна-красна
У синій хустинці.
Несла весна – красна
У скрині гостинці.
Ягнятам – травицю,
Гусятам – водицю,
Каченятам – ряску,
А малятам – ласку.
Т. Коломієць

* * *
Вітер свище,
Хуга злиться,
Та сміється з них синиця
І виспівує від ранку
У саду свою веснянку.
В. Заєць

* * *
Весна-красна надходить,
Свої крила підводить,
Над полями та гаями,
Над вишневими садами,
Над левадами студеними
Віє крилами зеленими.
Каже: «Земле, пробудися,
Квітом чистим одягнися!»

ВЕСНЯНКА
А вже краснеє сонечко
Припекло, припекло,
Яснощире золото
Розлило, розлило.
На вулиці струмені
Воркотять, воркотять.
Журавлі курликають
Та летять, та летять.
Засиніли проліски
У ліску, у ліску…
Швидко буде земленька
Вся в вінку, вся в вінку.
Ой сонечку-батечку,
Догоди, догоди,
А ти, земле-матінко,
Уроди, уроди.
О. Олесь

ВЕСНЯНКА
Сонечко, сонечко, уставай!
Красну весну-дівоньку розбуджай!
Хай встає — косичиться у кіски,
Наливає росоньки в пелюстки.
А ми тую росоньку із черемх
Рученьками білими та й зберем.
А ми, весно, росоньку, як даси,
Зберемо на личенько для краси.
О. Лятуринська

ВЕСНЯНКА
„Весна прийшла!
Тепло знайшла!” —
Кричать дівчатка й хлопчики.
„Цвірінь, цвірінь! Журбу покинь!” —
Клопочуться горобчики.

Приліз дідок,
Зліз на горбок —
У хаті буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лискочиться.

Все ожило,
Все розцвіло.
І рій дітей привітненьких
На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.

Бринить дідок,
Як той мачок
Крапчастий і повнесенький;
Кричать, гудуть,
Далеко чуть
Таночок голоснесенький:

„Весну шануй,
Не спи, воркуй,
Наш голуб зозулястенький!
Не в’янь, рости,
Красуйся ти,
Королику квітчастенький!”

„Цвірінь! Цвірінь!
Журбу покинь!” —
Підспівують горобчики;
І я зрадів,
Помолодів,
Як ті дівчатка й хлопчики.
Л. Глібов

ОЙ, ВЕСНА, ВЕСНА
Ой, весна, весна — днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?
— Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
І усяка пашениця.
Весна красна,
Що ж ти нам принесла?
— Коробочку з веретенцями,
А скринечку з червінцями,
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпочку,
Малим дітям по яблучку,
А хлопчатам по батожку.
Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, зиму проводжати!
Зимочка — в візочку,
Літечко — в човночку.

ТРАВКА-ВЕСНЯНКА
Травко- муравко,
Стелись на галявку,
На стежку до броду,
На стежку до хати,
Де ходить по воду
Іванкова мати.

Травко-ласкавко,
Стелись аж до ґанку.
— Ми будем з тобою,-
Матуся сказала.—
Покропим водою,
Щоб ти не зів’яла.

Травко-веснянко,
Стелись на полянку,
На згір’я шовкові,
На луки під гаєм,
На землю в обнові,
Де ми виростаєм.
М. Сингаївський

* * *
Весною надворі, тримаючи в руках печиво у вигляді пташки — «голуба» або «жайворонка»,— приспівують:

Пташок викликаю
З теплого краю:
Летіть, соловейки,
На нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки!

Веснянки для дітей дошкільного віку

ОЙ ВЕСНА, ВЕСНА – ДНЕМ КРАСНА

Ой весна, весна днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?

Принесла я вам лiтечко,
Ще й рожевую квiточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
I усякая пашниця.

Ой весна, весна, ти красна,
Що ти, весно красна, нам принесла?

Принесла я вам лiтечко,
Ще й запашненьке зiллячко,
Ще й зеленую травицю,
I холодную водицю.
Принесла я вам ягнятко
Ще й маленькеє телятко.

 

* * *
—  Ой ти весна, ти весна,
Ти чого до нас прийшла?
— Я прийшла до вас з теплом,
Із зеленим житечком.

* * *

— Ой весно, весно, весняночко,
Де ж твоя дочка-паняночка?
— Десь у садочку шиє сорочку.
Десь у садочку шиє сорочку,
Шовком та біллю вишиває,
Свойому миленькому пересилає:
—  Надівай її щонеділеньки,
Згадуй мене щогодиноньки,
Шовком я шила, біллю рубила
Для свого милого, що любила.

 

* * *
— Ой ти, веснонько, веснися,
А ти, дівчино, краснися.
А ти, козаче, не будь пан,
Сховай дівчину під жупан.
— А я жупана не маю,
Хіба під свиту сховаю.
Як не під свиту, то під кожух,
В мене, дівчино, молодий дух!  (2)
 

А ВЖЕ ВЕСНА, А ВЖЕ КРАСНА

А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле. (3)
Молодому козаченьку
Мандрівочка пахне. (3)
Помандрував козаченько
З Лубен у Прилуки, (3)
За ним іде дівчинонька,
Здіймаючи руки. (3)
Помандрував козаченько
У чистеє поле, (3)
За ним іде дівчинонька:
— Вернися,соколе. (3)
— Не вернуся, забарюся,
Гордуєш ти мною, (3)
Буде твоє гордування
Все перед тобою. (3)…

* * *

Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка в возочку,
Літечко в човночку!

* * *
Віл бушує,
Весну чує.
Не бушуй, воле,
Бо поїдемо в поле,
Поля орати,
Хліба пахати.

СКОЧИЛА КОЗА З ВОЗА

Скочила коза з воза,

Крикнула до сторожа:

— Стороже, стороженьку,

Подай ми сокироньку

Полоночку рубати,

Гагівки добувати.

Як гагівки добудем,

Радуватися будем.

* * *

Гелело, гелело,
Жеб зиму одмело,
Жеб було літечко,
Червоне яєчко —
Дітьом забавонька,
А усім людьом
Теплая веснонька.

НА ВЕРБІ

Навесні, як розпуститься верба, дівчата на неї вилазять і, сидячи на гіллі, співають пісень дуже голосно, так, «щоб було чутно по всьому селу»:

Стояла да Маруся на рові,
Заганяла рої,
Да писала листи,
Щоб прийшов Хведор меду їсти. Гу, гу!

Що Маруся воду п’є,
А Хведорко подає:
— Здорова пила, Марусе моя,
Марусе моя, квітко дорога! Гу, гу!

Що в нашої да Марусечки
Сова лепетує,
Що Мар’єчка да Прісю
На сало годує. Гу, гу!

 

ОЙ ВИХОДЬТЕ, ДІВЧАТА

Ой виходьте, дівчата,
Та в сей вечір на вулицю
Весну красну стрічати,
Весну красну вітати.

Будем весну стрічати
Та віночки сплітати,
А віночки сплетемо,
Хороводом підемо.

 

ДІВЧАТОЧКА-ВОРОБ’ЯТА
Дівчаточка-вороб’ята,
Радьмося
Та виходім на травицю —
Граймося!
Та виходім на травицю —
В добрий час.
Нема таких співаночок,
Як у нас!

 

ОЙ ТИ, СОЛОВЕЙКУ
Ой ти, соловейку,
Ти ранній пташку,
Ой чого так рано
Із вир’їчка вийшов?

«Не сам же я вийшов,
Дажбог мене вислав
З правої ручейки
І ключики видав.

З правої ручейки
Літо відмикати,
З лівої ручейки
Зиму замикати.

А ще по горах
Сніги лежали,
А по дорогах
Криги стояли.

А тії сніги
Ніжками потопчу,
А тії криги
Крильцями поб’ю.

І кубелечко
Я собі зів’ю,
І в кубелечці
Діток наведу.

Та десь узялися
Поганії люди,
І пожар пустили,
І діток спалили».

 

ПРИЛЕТІЛА ЖАВОРИНОЧКА
Прилетіла жавориночка.
Бідна її та й голівочка.
Ніде сісти, кубельце звисти,
Ніде сісти, яєчко знести.

Ой по горах та й сніги лежать,
А в долинах та й льоди стоять.
Ой там сіла, кубельце звила,
Ой там сіла, яєчко знесла.

 

ЗАЖУРИЛАСЬ ПЕРЕПІЛОЧКА
Зажурилась перепілочка:
— Бідна моя ти голівочка,

Що я рано із вирію вийшла.
Усе сніги та й позамітали,—
Ніде сісти, гніздечка звити,
А ні малих діточок плодити.
Обізвався соловеєчко:

— Не журися, перепілочко,
Я всі сніги та й порозмітаю,
Буде сісти, де гніздечко звити,
Буде де малих діточок плодити.
Зажурилась молода Марійка,
Молодою та заміж вийшла:
— Та не вмію у печі топити,
Та не вмію свекрусі годити,
Ще й раненько по воду ходити.
Обізвався молодий Іванко:
— Не журися, молода Марійко,
Єсть у мене три нагаєчки,
Усі вони та дротяночки.
Одна буде у печі топити,
Друга буде свекрусі годити,
Третя буде по воду ходити.

 

ОЙ ТИ, ЖАЙВОРОНКУ, РАННЯЯ ПТАШИНО
Ой ти, жайворонку, ранняя пташино,
Рано-раненько, ранняя пташино.  (2)

Ой чого ж ти так рано з виру вилітаєш?
Рано-раненько, з виру вилітаєш.  (2)

«Мене пташки били, з виру виганяли,
Рано-раненько, з виру виганяли.  (2)

А в чужій сторонці пшениця по мірці,
Рано-раненько, пшениця по мірці.  (2)

Зажурився хлопець по хорошій дівці,
Рано-раненько, по хорошій дівці.  (2)

Вже ж твоя дівчина росла, переросла,
Рано-раненько, росла, переросла.  (2)

Росла, переросла, давно заміж пішла,
Рано-раненько, давно заміж пішла».  (2)

Як пшеницю вижну, то другую візьму,
Рано-раненько, то другую візьму.  (2)

Вже пшеницю вижав, а другої не взяв,
Рано-раненько, а другої не взяв.  (2)

 

ВИЙДИ, ГРИЦЮ, НА УЛИЦЮ
Вийди, Грицю, на улицю,
Винось кобзу під полою.
Винось кобзу під полою,
Заграй дівкам під вербою.
Молодицям під другою,
Парубочкам – під дубочком!

ВИЙДИ, ГРИЦЮ, НА ВУЛИЦЮ
— Вийди, Грицю, на вулицю,
І ти, Коваленку!
Та винеси сопілочку
Хоч на оберемку!
— Хоч винесу, не винесу,
То не буду грати.
Нема тої дівчиноньки,
Що мені кохати.

ОЙ ВИ, ХЛОПЦІ БЕЗШТАНЬКИ
— Ой ви, хлопці безштаньки,
Заспівайте веснянки!
Зиму зимували,
Штанів не напряли!
— А ми — дівочки отцевські, (2)
Гулять не гуляли.
Полотна напряли!

 

ВИЙДИ, ВИЙДИ, ІВАНКУ
Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимовали, не співали,
Усе весни дожидали!
Весна, весна, наша весна!
Да що ж ти нам принесла?
Старим бабам по києчку,
А дівчатам по віночку.
Звила ж я віночок вчора звечора
З зеленого барвінку
Та й повісила на кілочку.
Матуся вийшла та віночок зняла,
Та нелюбові дала.
Коли б же я теє знала —
Я б його розірвала,
Ніж нелюбові дала.

УСІ ЗОРІ УКУПОЧЦІ
Усі зорі укупочці,
Одна зоря різно.
Збирайтеся, парубочки,
Хоч рано, хоч пізно.
Збирайтеся, збирайтеся
Та й поговорімо,
На чужую сторононьку
Журбу рознесімо.

ВЕСНЯНОЧКО-ПАНЯНОЧКО
— Весняночко-паняночко,
Де ти зимувала?
— У садочку на пеньочку
Пряла на сорочку.
А ворони оснують,
А  сороки  витчуть,
А  білії  лебеді
Ще  побілять  на  воді,
А лугові пташки
Пошиють рубашки.

 

ТА ПЕРЕЙДИ, МІСЯЦЮ

Та перейди, місяцю,  (2)
Через нашу вулицю.  (2)
А на нашій вулиці  (2)
Всі хлопці молодці,  (2)
Били жабу на колоді,  (2)
Розділили всім по ніжці.  (2)
А хлопчику ціла жаба,  (2)
Щоб любила стара баба.  (2)
Йому баба не годиться,  (2)
Йому дівка судиться.  (2)

 

ДА НА НАШУ УЛИЦЮ, НА НАШУ
Да на нашу улицю, на нашу,
Да несіть пшоно на кашу.
Будемо кашу варити,
Будемо хлопців манити.
Наша каша солона,
Щоб нам не було сорома.
Наша каша із проса,
Наша улиця хороша.

 

ДІВКИ ЧАРІВНИЦІ
Дівки чарівниці.
Закопали горщик каші
Посеред вулиці.
Закопали горщик каші
Ще й ракові клешні,
Щоб ходили паробки
Далекі й тутешні.
Ой вийду я на вулицю
Та й стану я, стану.
Одна несе вареники,
А друга сметану.
Вареники у кишеню,
А сметана рідка,
Іди собі, дівчинонько,
До вражого дідька.

 

ТОПТАТИ  РЯСТ
Весною, коли розквітнуть проліски та ряст, парубки й дівчата юрбою ходили в ліс і там топтали ряст. Топчуть і приспівують:

Топчу, топчу ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть, дасть.
Іще буду топтати,
Щоб на той рік діждати.

Веснянки та гаївки для дітей

 

***

Ой чом ти буслю,

Не вилітаєш,

Чом дітям весни

Не даєш?

— Ой, ти весно, весно, 

Ти чого до нас прийшла?

— Я прийшла до вас з теплом, 

Із зеленим житечком!

 

***

Що ж ти нам, весна, принесла? 

Та принесла я вам літечко, 

Щоб родилося житечко 

Ще й червонії квіточки, 

Щоб, квітчалися дівочки. 

Пісеньки співали, 

В решето складали, 

Повісили решето на вербі; 

Як налинули лебеді 

Та звалили решето додолу, — 

Час вам, дівчата, додому, 

Мішайте свиням полову. 

А ви, хлоп’ята, за нами, 

Їжте полову з свинями, 

А ви, дівчата, — калачі, 

Щоб любили вас паничі.

 

ТИ, ЗОЗУЛЕНЬКО СИВА
Ти, зозуленько сива,
Ти нас розвеселила,
Як почала кувати —
Повиходили з хати.

Ой вийшла сестра з братом,
Ой вийшла мама з татом,
Ой вийшли усі дівоньки —
Виводять гаївоньки.

Читати більше: Вірші про Україну для школярів

Гаївки для дітей

ПОДОЛЯНОЧКА

Гаївка “Подоляночка” у виконанні проста – дівчатка ходять колом, у колі стоїть «подоляночка», і показує усе про що співається у гаївці (падає, встає, вмивається…) У кінці «подоляночка» вибирає іншу дівчинку до центру кола і все повторюється спочатку – декілька разів.

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона впала, до землі припала,
Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой встань, встань, подоляночко,
Обмий личко, як ту скляночку,
Візьмися за боки, поскачи три скоки
Біжи до Дунаю, бери ту що скраю.

 

КРИВИЙ ТАНЕЦЬ

Щоб розрухати діток пригодиться “Кривий танець”. Буде потрібний ведучий який буде вести за руку дітей різними викрутасами та поворотами. Гаївку співають без перерви знову і знову спочатку.

Ми кривого танцю йдемо
Ми в нім кінця не знайдемо
Ані кінця, ані ладу –
Не пізнати, котра ззаду.
Ти сивая зозуленько,
Закуй же нам веселенько!

 

ДО НОРИ, МИШКО, ДО НОРИ

“До нори, мишко, до нори” – дуже гарна гра. Діти беруться в колі за руки. Вибирають «кота» і «мишку». Котик ловить мишку, а діти допомагають їй втекти піднімаючи та опускаючи руки. Коли котик зловить мишку – вибирають інших «котика» і «мишку» і гра продовжується.

Ой до нори, мишко, до нори. (2)
Та й до золотої комори! (2)
А ще котик мишки не зловив. (2)
А вже їй і шкодоньки наробив! (2)

 

ГРУШЕЧКА

Під час виконання дітки стоять в колі і показують усе те, про що співається в гаївці. Грушечку садять, коли вона підростає – дітки сідають і починають помаленьку підніматися – аж поки не піднімуть руки. Коли грушечка цвіте – руки з’єднують навпроти грудей, а тоді піднімають вверх і опускають по різних сторонах. Коли грушечка родить – піднімають руки на рівень голови і крутять долонями – ніби там є грушечки. Коли грушечку трусять – трусять один одного. Під час приспіву спочатку піднімають одну руку вверх, потім другу, а тоді обидві опускають на груди.

1.Посаджу я Грушечку.
Гай буде, Гай!

Приспів:
Нічко ж Моя, Темная
І Ти, Зоре Ясная,
Дай, Боже, дай!

2.Піділлю я Грушечку.
Гай буде, Гай!

Приспів.

3.Росте-росте, Грушечка.
Гай буде, Гай!

Приспів.

4.Ой, зацвіла Грушечка.
Гай буде, Гай!

Приспів.

5.Ой, вродила Грушечка.
Гай буде, Гай!

Приспів.

6.Потрясу я Грушечку.
Гай буде, Гай!

Приспів.

 

ЖУЧОК

Для цієї гаївки, яку дітки дуже люблять, буде потрібна допомога молоді або дорослих. Доросла молодь стає парами, узявшись за руки “в замок” – тобто, кожен правою рукою тримає власну ліву вище зап’ястя, а лівою береться так само за праву руку своєї пари. Таким чином кожна пара утворює своїми руками немов би “сходинку”. По цих сходинках і йде Жучок – маленькі дітки, яких підтримують за руки двоє дорослих, бажано високих, учасників гри. Кожна пара, в яку Жучок перейшов, перебігає наперед, знов утворює сходинку, і Жучкові завжди є куди іти…

1.Ходить жучок по драбині,
А жучиха по ряднині.

Приспів:
Грай, жучку, грай, небоже,
Най ти пан Біг допоможе!

2.А ми того рік чекали,
Щоби нині жучка грали.

Приспів

3.А наш жучок невеличкий,
На жучкові черевички.

Приспів

4.На жучкові жупанчина,
А сам жучок як дитина.

 

ВЕСНЯНКА «ЗАЙЧИК»

Учасники стоять у колі лицем до середини, “зайчик” – у центрі кола. Ті, що в колі, відтворюють рухи відповідно до тексту: беруться за голову, за ніженьки, за колінцята… На слова “скочком-бочком перевернуся” всі в колі роблять два кроки в праву сторону, тоді, крокуючи на місці, через праве плече повертаються лицем назовні кола; на слова “гребінчиком перечешуся” – знову два кроки праворуч і, крокуючи, повертаються через праве плече лицем до середини кола, тоді наближаються до “зайчика” і відступають від нього. Ці рухи виконують всі одночасно і в ритмі гаївки.

Зайчику, ти наш братчику!

Скочком-бочком перевернуся!

Гребінчиком перечешуся!

Ані тобі, зайчику, куди вискочити,

Ані тобі, зайчику, куди виглянути!

Зайчику! За головоньку! Скочком-бочком…

Зайчику! За підбоченьки! Скочком-бочком…

Зайчику! За колінцята! Скочком-бочком…

Зайчику! Та й за ніженьки! Скочком-бочком…

Зайчику! Та за п’яточки! Скочком-бочком…

 

МИШКА І КОТИК

Опис гаївки: на котика та мишку вибирають двох учасників, які стараються зловити один одного, то забігаючи в коло, то вибігаючи з нього. Усі решта ходять в колі, тримаючись за руки і співаючи.

Ой до нори, мишко, до нори,

Та до золотої комори.

Чорний коточок

Мишку не зловить,

Мишка в дірку,

Золоту комірку,

До нори, до нори.

 

ГАЇВКА “НАША ВЕСНА”

– Весно, наша весно,
Що ти нам принесла?
Принесла вам зілля
Дівкам на весілля.
Принесла квіточки
Дівкам на віночки.

Вже весна воскресла, воскресла,
Що вона нам принесла, принесла?
Принесла нам новину, новину.
Прийдуть хлопці додому, додому.

Вже весна воскресла, воскресла,
Що вона нам принесла, принесла?
Принесла нам маруни, маруни.
Та на паняночки коруни, коруни.

Весно, весно, весняночко,
Прийди до нас, паняночко,
Розвій хмари сніговії,
Розбий мости льодовії.

 

ГАЇВКА “ОЙ ЧИЯ ТО ГУСКА”

Ой чия то гуска
На воді ся плюска?
А чий же то гусачок
Додому не пуска?

(Воробцева) гуска
На воді ся плюска,
А (Ковалів) гусачок
Додому не пуска.

Гаївка повторюється кілька разів, і підставляються прізвища чи імена хлопців і дівчат.

 

ГАЇВКА “КОТИЛИСЯ ВОЗИ”

Котилися вози
Та й закотилися
З гори на долину,
У гай по калину.

Чом ти, дівча, ходиш
Та по гаю блудиш,
Може ти, дівчино,
Мого сина любиш?

Якби не любила,
То би не ходила,
Я за твоїм сином
Бистру річку плила.

На тобі, дівчино,
Коня вороного.
Відчепись від мене
Та від сина мого.

Най на твоїх конях
Та й возяться ляхи,
Я за твоїм сином
То в куми, то в свахи.

Я на твоїх конях
Ніде не поїду,
А за твоїм сином,
Куди схочу, піду.

 

ГАЇВКА “ВЕРБОВАЯ ДОЩЕЧКА”

 

Молодь стає парами (хлопець-дівчина) одні за одними, беруться за руки і тримають їх високо над головами, роблячи прохід – коридор. Той, кому не дістолася пари, йде до витоку “струмка” і, проходячи під руками, шукає собі пару. Новоутворена пара проходить коридором наперед і доповнює собою “струмок”. А той, чию пару роз’єднали, йде до початку і знову шукає собі пару, проходячи попід руками.

 

Вербовая дощечка, дощечка, дощечка,
По ній ходить Насточка, Насточка, Насточка.

Де ти, Насте, бувала, бувала, бувала,
Як діброва палала, палала, палала?

Решетом воду носила, носила, носила,
Та й діброву гасила, гасила, гасила.

Ой ходила, леліла, леліла, леліла,
На всі боки гляділа, гляділа, гляділа.

Відки неньо приїде, приїде, приїде,
Що Настойці привезе, привезе, привезе?

Привезе їй хусточки, хусточки, хусточки,
З косівської сторони, сторони, сторони.

На всі боки гляділа, гляділа, гляділа,
Відки милий приїде, приїде, приїде.

Відки милий приїде, приїде, приїде,
Що Насточці привезе, привезе, привезе.

Привезе їй чоботи, чоботи, чоботи,
Козацької роботи, роботи, роботи.

Їх зозулька підкує, підкує, підкує,
А Насточка обує, обує, обує.

Чобітки муть рипіти, рипіти, рипіти,
А підківки дзвеніти, дзвеніти, дзвеніти.

А в підшивці лелітки, лелітки, лелітки,
А в опасці позлітки, позлітки, позлітки.

 

ГАЇВКА “ПІД БІЛОЮ БЕРЕЗОЮ” 

Під білою березою
Сидів братчик із сестрою.
Брат на дудці виграває,
Сестра хустку вишиває.

Якої ж ти, брате, плати?
Нас родила одна мати,
Одна мати нас родила,
Неоднаково ділила.

Тобі дала штири воли
І всі штири, як соколи.
Мені дала одну голку,
Гіркий мій доробку.

Як зашию, зацирую ,
Дрібні діти нагодую,
Як зашию, залатаю,
Дрібні діти повбираю.

Поставлю я кладку. Гаївка

Поставлю я кладку через сіножатку
Вербову, вербову,
А ви паняночки, з тої гаївочки —
Додому, додому.
А ти, Марусенько,
Зостанься, зостанься,
Прийде твій миленький,
Звінчайся, звінчайся.
Принесе ти хусточку
З росами, з росами,
Жовті черевички
З носами, з носами,
Зеленого мірта
На вінець, на вінець,
Зелений перстень
На палець, на палець,
Нашій гаївочці
Вже кінець, вже кінець.

 

ГАЇВКА “ДЕ ТИ ІДЕШ, РОМАНОЧКУ?” 

«Де ти ідеш, Романочку?»
«На ярмарок, мій паночку».
«А чим будеш торгувати?»
«Буду дівок продавати».
«А що хочеш, Романочку?»
«Торбу січки, мій паночку».

«Де ти ідеш, Романочку?»
«На ярмарок, мій паночку».
«А чим будеш торгувати?»
«Везу хлопців продавати».
«А по скільки, Романочку?»
«По сто злотих, паняночко!»

 

ГАЇВКА “СОЛОВЕЄЧКУ, СВАТКУ, СВАТКУ”

Дівчина-“соловеєчко” в центрі кола рухами зображує слова пісні: сіє мак, показує, як мак сходить, як мак росте і т. ін. Усі решта учасники, які стоять довкола, повторюють рухи за “соловеєчком”.

Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак сходив?
Ой так ой так, ой так сходить мак.

Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак полють?
Ой так, ой так, ой так полють мак.

Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як цвіте мак?
Ой так, ой так, ой так цвіте мак.

Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку,
Чи видав же ти, як мак в’яжуть?
Ой так, ой так, ой так в’яжуть мак.

Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку,
Чи видав же ти, як їдять мак?
Ой так, ой так, ой так їдять мак.

 

ГАЇВКА “МАК”

Горобеєчку, пташку, пташку!
Та чи був же ти в нашім садку?
Та чи бачив ти, як мак сіють?
Ой так сіють мак, і морковку, й пастернак.

У подальших строфах слово «сіють» заступається словами «полють», «в’яжуть», «як мак сходить», «цвіте».

 

ГАЇВКА “ОЙ ЗАЦВІЛИ ФІЯЛОЧКИ”

Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,
Аж ся гори з долинами прикрили.
Збирала їх Марієчка знизенька,
А за нею їй батечко зблизенька.

«Ой ходи, мій батечку, за мною,
люба мені бесідонька з тобою».

У подальших строфах слово «батечко» заступається словами «матінка», «сестройка», «братейко».