Як і коли говорити з дітьми про секс

Для більшої частини дорослого населення розмови нашої країни про секс в дитинстві проходили десь на кшталт: «а ти знаєш що таке с.е.к.с?!» (і друг\подруга таємниче підморгували, намагаючись, натякнути, що знають щось ТАКЕ, про що ні в одній «Читанці» не буде написано). Власне, у кожного з нас свій унікальний і неповторний (щось я в цьому місці посміхаюсь) досвід пізнання цієї теми. І якщо в нашому дитинстві знайомство «про це…» було проілюстроване газетами Speed Info і якимись примітивними брошурами (незрозуміло звідки вони з’являлись і передавались із рук в руки), то для сучасного покоління дітей вибір картинок,  ресурсів для ознайомлення із сексом є неймовірно величезним.

Закономірно, що у батьків виникає безліч питань, тривог, сумнівів щодо того, як і коли потрібно говорити з дітьми про секс. І це зрозуміло, бо нам, на жаль, не пощастило (тішуся, якщо серед читачів є щасливчики, котрим доступно і не травматично пояснили звідки беруться діти) доступно дізнатись про секс. Про це не заведено говорити в школах, садочках (так, розмови про секс можна розпочинати із найменшого віку) і в сім’ях…

Дорослі не знають як і для чого говорити з дітьми про секс. Бо не мають власного позитивного досвіду.

На превеликий жаль, дорослі не знають як і для чого говорити з дітьми про секс. Бо не мають власного позитивного досвіду. І все ж, коли час «Х» приходить, малюк однозначно запитає: «А як я з’явився на світ?»,  варіантів відповідей небагато: від «в капусті знайшли, лелека приніс» до «йди, бо ще малий. Виростеш – сам дізнаєшся». А скільки різноманітних назв статевих органів я читала\чула від батьків (краник, горобчик, піся, пісюн, коржик, пиріжок, трояндочка тощо). Здається, що батьки таким чином намагаються «удитячити» (інфантилізувати) в дитини все, що тільки можна. А чи знаєте ви, скільки історій та випадків дитячого розбещення відбуваються через те, що діти просто не знають, що дорослі роблять із ними. Чому гладять їхнього «краника чи трояндочку».

Насправді, запитань у батьків назбиралось чимало і, як кажуть психотерапевти, «є запит» на цю тему. Протягом певного часу я чула запитання від батьків, тому вирішила їх розділити по групах і дати відповіді в цій статті. З якого віку варто говорити про секс? Власне, сценарії можуть бути різними. Зазвичай малюк сам приходить із запитаннями «Як я з’явився на світ?». Не варто садовити перед собою 2-х річного малюка і вести оглядові розмови. Швидше за все, це станеться випадково. Але для кожного вікового періоду є своя мова.

Сексуалізують та надають рис інтимності цьому питанню – дорослі.

Інтерес до сексу у дітей, в тому сенсі, як цікавляться дорослі, не виникає рівно до пубертатного періоду (підлітковий вік). Сексуалізують та надають рис інтимності цьому питанню – дорослі. Питання «про секс» для дітей не чим не відрізняється від питання «де сонечко спати лягає?». Наприклад, у дітей 2-3 років інтенсивно проходить знайомство із власним тілом, і тоді можуть виникнути питання щодо статевих органів. Саме в цей момент, батьки чомусь накладають гриф «Таємно» на назви статевих органів. Але чому?! Назви статевих органів так само природні як і назви інших частин тіла. Але про це дещо пізніше.

Інтерес дитини – це природній процес і ваша батьківська задача – пояснити, чим же відрізняються хлопчики від дівчаток.

Отже, якщо ви помітили інтерес малюка до свого маленького пеніса або піхви, то не варто робити круглі очі та кричати «Забери ЗВІДТИ руку!». Інтерес дитини – це природний процес і ваша батьківська задача – пояснити, чим же відрізняються хлопчики від дівчаток. Дитина має ідентифікувати свою статеву приналежність і цей етап розпочинається у віці 2-3 років. Проявляючи активний інтерес до свого тіла, малюк потребує відповіді на свої запитання. Саме в цьому віці дитина вже бачить відмінності у статі: “а чому хлопчики пісяють стоячи, а дівчата сидячи?”. Тому зі сторони батьків, буде хорошою ініціативою розказати про всі відмінності, які розрізняють чоловіків та жінок. Наголошую, що під час розповіді батькам потрібно наголосити на рівності статей для того, щоб для малюка не виникало фантазій на тему, що він\вона якийсь «не такий» як тато або мама.

Вік 4-6 років

У цьому віці, швидше за все, виникатиме пряме запитання: «Звідки я взявся?», тому відповідь батьків має бути максимально природною. Важливо, щоб батьки не «втікали» від відповіді, тому що в такому випадку у дитини складеться враження, що секс — це щось заборонене і погане. Наприклад, можна розпочати так: «Дітки — це результат ніжного відношення чоловіка та жінки один до одного. Коли дорослим добре, то вони вирішують бути та жити разом і у них з’являється думка про дитину. Ти вже знаєш, що тіло чоловіка і жінки відрізняються. Так задумано для того, щоб в майбутньому, якщо вони забажають, у чоловіка та жінки могли з’являтись діти. Чоловіку та жінці подобається пестити та цілувати один одного, у дорослих є багато способів як проявляти любов, а це — один із них.

Вік 6-9 років

Можна розказати про загальну ідею статевого акту. Доречною буде ваша власна думка і, загалом говоріть про все те, щоб хотіли додати. Говоріть про секс і стосунки. Секс – це процес, дія, яка подобається ДОРОСЛИМ. Важливо наголосити, що це заняття для дорослих. Дорослішаючи дитина здатна зрозуміти та усвідомити все більше інформації: зв’язок між сексом і задоволенням, мастурбація, про безпеку і довіру, про одностатеві стосунки, про неможливість деяких пар мати дітей і ще безліч тем.

Вік 9-12 років

Батьки вже можуть розповідати про статеве дозрівання і зміни, що відбуваються в тілі дитини. Тема сексу буде з’являтись в житті дитини із різних джерел: від друзів, з ТБ, інтернету тощо. У цьому віці відбувається переломний момент, у дитини формуються цінності, встановлюються нові особисті кордони, тому батькам потрібно з’ясувати, яка саме інформація зараз цікавить або ж хвилює. Не будьте настирливими, але, в той самий час, готуйтесь говорити на багато тем. У старшому підлітковому віці (13-18 років) ваша дитина повинна знати про засоби контрацепції, і про те, що вони не дають 100% гарантію від небажаної вагітності; знати про те, що бути дорослим і бути сексуально зрілим — це різні речі; що секс, це не лише фізіологічний потяг, а й вміння бути разом, створювати стосунки з коханою людиною.

Перше, що мають зробити батьки, перед відвертою розмовою – дізнатись, що дитина вже знає про секс.

Для дітей важливо створити базу сексуального виховання: дитина візьме із вашої розмови рівно стільки, скільки зможе відфільтрувати. Розмови про секс завжди будуть поруч із нею. Але маючи підготовку та отримавши спокійні та щирі відповіді від батьків, дитина буде готова (її психіка, сприйняття) до інших розмов, що неодмінно з’являтимуться протягом її життя. Неочікувані запитання та вдала реакція батьків. Задача батьків – дати відповідь відповідно віку.

• Перше, що мають зробити батьки, перед відвертою розмовою — дізнатись, що дитина вже знає про секс. Це допоможе вам зорієнтуватись та отримати більше інформації від дитини та трохи більше часу для підготовки до розмови.
• Наступне – запитайте у дитини, а що вона думає про секс? Для чого він людям. Не замовчуйте тему сексу. Не тікайте від запитань. Людська психіка, а особливо психіка дитини (її процеси мислення, уяви) мають властивість додумувати та фантазувати. Запам’ятайте! Якщо малюк приходить до вас — він довіряє вам, а це дуже цінно. Тому не залишайте дитину із думками сам на сам, бо не отримавши відповідь від вас, дитина отримає її від будь-кого іншого. Швидше за все це буде хтось зі старших друзів або однокласників (більш ніж впевнена, що з таким же переліком знань про секс як і у вашої дитини). Тому ГОВОРІТЬ для того, щоб не отримувати небажані наслідки.
• Хто з ким говорить: мама з дочкою, а тато з сином? Загалом, до старшого дошкільного віку немає різниці хто буде говорити. Після 6-7 років краще, щоб з дівчатками говорили мами, а з хлопчиками тати. Але! Якщо в сім’ї дитина виховується із татом або лише мамою, то принципової різниці немає. Основна задача – не перетнути межу дозволеної розмови.

Секс та ваші власні почуття

Секс та народження дітей не є чимось сороміцьким, брудним чи забороненим. Це одна зі сторін нашого життя, така ж здорова, приємна, як і інші сторони. Але одночасно це і дуже інтимна, прихована сторона, тому закономірно, що ця тема, викликатиме складнощі в обговорюванні. Плюс, у багатьох батьків є свій певний негативний досвід (або й зовсім його не бути), який може заважати говорити вільно. Якщо ж ви зібрались та вирішили, що ви хочете бути готовими до будь-яких запитань вашої дитини, бажано щоб:

• Батьки погодили загальний план відповідей. Переконайтеся, що у вас схожі погляди на те, що потрібно і чого не потрібно казати. Якщо уявлення різні — краще заздалегідь домовитись і дійти компромісу.
• Якщо соромитеся, потренуйтеся. Змоделюйте ситуацію. Дитина може запитати щось як в одного з батьків, так і в обох відразу, тому буде добре, коли мама і тато підтримають таку бесіду в присутності один одного при цьому не будуть червоніти, пітніти та нервово сіпатись.
• Якщо говорити про секс з дитиною вам надто складно через власні переживання, травматичний досвід, негативні спогади, обов’язково допоможіть собі з цією темою. Обговоріть цю тему з психотерапевтом, якщо ви в терапії; поговоріть з друзями; віднайдіть досвід інших, хто вже проводив відповідні розмови, або, принаймні, почитайте щось в інтернеті.
• Пам’ятайте, що ваша дитина — окрема людина, і життя у неї буде складатися зовсім по-іншому. У вас завжди є вибір не передавати їй той негативний досвід, що був у вас, але для цього вам необхідно трохи подбати про себе.

Де межі?

Багато батьків непокояться, чи не «розбестять» вони дитину, сказавши їй щось таке, до чого вона ще не доросла і не зможе правильно зрозуміти. І чи не з’являться у нього / неї якісь бажання і «дорослі» потреби? Пам’ятаєте я писала, що дитина візьме рівно стільки, скільки зможе сприйняти? Я вважаю, що неможливо пришвидшити природній сексуальний розвиток дитини, якщо дотримуватися певних правил, кордонів та не розвивати тему більше, ніж хочеться дізнатися дитині.

А це трішки батькам почитати 

 4 правила як говорити з дитиною про секс

1) Не починаєте розмову першими, а тільки відповідаєте на запитання дитини й коментуєте життєві ситуації, що можуть спантеличити дитину (знайшов презервативи / прокладки, побачив когось із батьків голим, побачив годування грудьми, почув незнайоме слово, побачив еротичну сцену у фільмі тощо).

2) На поставлене запитання – уточнення. Перепитайте, що дитина має на увазі / де вона це почула/ що вона вже знає про це? Щоб не було, як в анекдоті про «аборт корабля» 🙂 Особливість дитячої психіки в тому, що діти не завжди запитують саме те, що хочуть дізнатися, або що їх турбує. І пряме запитання може бути ширшим, аніж здалось спочатку. З’ясовуйте, щоб відповісти.

3) Відповідайте тільки на поставлене запитання, не заглиблюючись. «Це що?» – «Це груди». Точка і пауза. Якщо у дитини не згасне інтерес, то вона обов’язково перепитає – наприклад, поставить уточнювальне запитання (і ще 55 потім). Якщо ж їй достатньо почутого, якщо це все – то можна і потрібно на цьому зупинитися. Діти чудово здатні регулювати глибину бесіди й кількість інформації, яке можуть перетравити. Тому, коли у малюка виникне наступне запитання, ви дізнаєтеся про це першими!

4) Бути готовим продовжити цю розмову в будь-який час, коли дитині захочеться її продовжити (за винятком соціально недоречних моментів, тоді потрібно повернутися до неї відразу, як тільки з’явилася можливість). Загалом, легалізація теми сексу стимулює цікавість, і це абсолютно здоровий процес.

Підбираємо слова

У нашій мові слів, що пояснюють процес сексу, статеві органи — занадто наукові, або «мімімішні». І лайка (нецензурна лексика). Нейтральних, фактично, немає. Тому досить важко вибирати слова, навіть для найпростіших пояснень. Дуже важко спокійно вимовляти назви частин тіла, процесів, явищ, може здаватися, що все «не те», не підходить. Спробуйте підібрати декілька назв і переконатися, що ви можете їх вимовити, і при цьому не «пирхаєте» собі під носа та не заходитесь сміхом. Сприймання своїх статевих органів у дитини формується від батьків. Коли дитина питає про статеві органи, вона помічає вашу реакцію і якщо для батьків називати ці частини тіла важко і соромно, то діти швидко вловлять “особливе” ставлення. Не соромте своїх малюків за проявлений інтерес до вивчення тіла. Називайте речі своїми іменами. Звісно, якщо це має нав’язливий характер, то варто звернутись то спеціаліста, але ні в якому разі не фіксувати увагу, не сварити та не винити малюка за це!