Книга «Казки на ніч для дівчат-бунтарок» Елени Фавіллі та Франчески Кавалло

«Казки на ніч для дівчат-бунтарок» – це переклад гучного проекту “Good Night Stories for Rebel Girls”, що зібрав понад 1,5 мільйони доларів на платформі Kickstarter у 2016 та 2017 роках. Авторки проекту — Елена Фавіллі та Франческа Кавалло.

Читайте також: 

Історія цієї книги почалася з того, що її авторки Елена Фавіллі та Франческа Кавалло випустили електронний дитячий журнал, який став досить популярним. Вони створювали контент про виховання дітей без гендерних стереотипів. Згодом авторки виявили, що серед різних казок практично немає таких, які б допомагали дівчатам ширше бачити їхні можливості. А вигадані героїні рідко можуть бути прикладами для наслідування в реальному житті. Тоді й народилася ідея створити книгу-натхнення — збірку казкових розповідей про реальних жінок, які змінили світ.
https://docs.google.com/document/d/1pbFZIF9OPOTiRm3C6rihIzQN5EiK67OK5_wnQwVmIjA/edit

Жінкам не часто доводиться відчути до своїх проектів достатньо довіри, ми дуже вимогливі до себе, схильні до сумнівів. Саме тому варто знати про тих із нас, хто наважився йти проти усталених суспільних норм. На думку двох медійниць, Елени Фавіллі та Франческі Кавалло, «важливо, щоб дівчата усвідомлювали перешкоди, які на них чекають. Не менш важливо, щоб вони знали: ці перешкоди здоланні. І можна знайти спосіб не лише їх подолати, а й усунути для тих, хто прийде опісля – так само, як зробили ці видатні жінки».

Кожна з сотні історій у цій книжці доводить, що серце, сповнене довіри, може змінювати світ.

Нехай ці відважні першопрохідниці вас надихають. Нехай їхні портрети переконають ваших доньок, що краса виявляється у всіх формах і кольорах, у будь-якому віці. Нехай кожна читачка і кожен читач пізнає, що найбільший успіх – це життя, сповнене пристрасті, допитливості та щедрості. Не забуваймо ні на мить, що ми маємо право бути щасливими і вільно досліджувати світ.

Тепер, коли ви тримаєте цю книжку в руках, нас переповнює надія і віра у світ, який ми будуємо разом. Світ, у якому можна сміливо мріяти та багато досягнути, незалежно від статі. Світ, у якому кожна з нас зможе впевнено сказати: «Я вільна».

Гілларі Родем Клінтон

Кандидатка на пост президента

Були часи, коли лише хлопці могли стати тими, ким хотіли: бейсболістами, лікарями, суддями, поліцейськими, президентами.

За тих часів у штаті Іллінойс народилася дівчинка на ім’я Гілларі.

Відважна, напрочуд допитлива білява дівчинка в окулярах із товстими скельцями. Вона прагнула досліджувати світ, але боялася сусідських розбишак, які глузували та обзивали.

Якось мама помітила, що Гілларі ховається в будинку. «Гілларі, іди на вулицю і стань лице в лице із ними. Бо інакше забіяки переможуть без бою».

Дівчинка так і зробила. Вона навчилася боротися із забіяками, а згодом познайомилася з іншими борцями: з людьми іншого кольору шкіри, які поставали проти расизму; з мамами, які обстоювали право самотужки виховувати дітей. Гілларі вислуховувала їхні історії та намагалася зрозуміти, як їм допомогти.

Вона вирішила, що найкращий спосіб боротися за справедливість – це піти в політику. Оскільки американці не звикли бачити жінку-політикиню, вони критикували її без серйозних підстав – наприклад, за стрижку, одяг чи тембр голосу. Вони ображали її, щоб вона покинула політику. Але Гілларі вже вміла ставати лице в лице із задираками – і дала їм відсіч.

Гілларі стала першою жінкою, яку номінували на пост президента Сполучених Штатів.

Були часи, коли дівчата не могли стати тими, ким хотіли, але часи ці минули.

https://docs.google.com/document/d/1pbFZIF9OPOTiRm3C6rihIzQN5EiK67OK5_wnQwVmIjA/edit

Ніна Сімон

Співачка

Ніна була талановитою й гордою дівчинкою. Коли її мама була у церкві, Ніна непомітно видряпувалася на лавку біля органу і вчилася грати гімн «Нехай буде з тобою Господь, поки ми не зустрінемось знов». Тоді їй було три роки.

Коли дівчинці виповнилося п’ять, материн роботодавець запропонував оплачувати її заняття з фортепіано, і Ніна почала здобувати фах класичної піаністки.

Вона була віддана музиці, працелюбна і напрочуд талановита.

У дванадцятирічному віці Ніна грала свій дебютний концерт. Її батьки сиділи у першому ряду, але їх змусили пересісти назад, аби звільнити місця для білошкірих слухачів. І Ніна не почала грати, допоки її батьків не пересадили назад у перший ряд.

Ніна вкладала у музику всю свою гордість та запал і терпіти не могла расизму. Вона прагнула, щоби темношкірі люди були гордими, вільними і розкривали свої таланти й захоплення, не боячись осуду.

Саме тому вона написала такі пісні, як Brown Baby («Брунатна кралечка») і Young, Gifted and Black («Молода, обдарована й темношкіра»).

Ніна Сімон знала, яких страждань завдав темношкірим людям расизм, і вона хотіла, щоб у її піснях ці люди віднаходили сили. «Найгірше у такому упередженому ставленні те, – говорила Ніна, – що окрім болю, злості й решти подібних емоцій, воно також підживлює сумніви в собі. І ти починаєш думати: а раптом я дійсно ні на що не здатна?»

Сама ж Ніна вирішила плекати свій талант, а не страх – і зрештою стала однією з найвідоміших джазових співачок у всьому світі.

Джерело

Залишити відповідь