Про вагітність та пологи сказано та написано безліч інформації. Напевно, журнал “Наука і техніка” вже теж торкнулись цього питання. Про особливий стан вагітності, підготовку до пологів, материнство – трублять усі, кому не лінь. Безсумнівно, це досить прибуткова сфера, де є великий плацдарм для маніпуляцій. Вагітність, народження малюка та материнство – оповите рожевими ведмедиками, неймовірним щастям та унікальним досвідом. І мало хто наважується сказати майбутній матері про те, що в її житті не все буде так радісно, як говорять “експерти” і решта матерів.

Материнство та вагітність, традиційно, заведено вважати найприємнішим періодом у житті жінки. Як наслідок, у жінок може формуватись хибна ідея про те, що вагітність, пологи та материнство – це найвищий ступінь блаженства. І коли цього відчуття немає, воно не з’являється – наступає розчарування і виникають негативні переконання про себе як “про якусь НЕ таку жінку, погану матір”. Здогадайтесь, який стан це провокуватиме?

А якщо до цього додати цікавий коктейль із гормонів і нестерпну втому? А ще – знецінення почуттів та переживань новоспеченої мами близькими? Мабуть, кожна з нас, хто став мамою і “насмілився” пожалітись почув не слова підтримки, а питання: “Як?? Ти ж мама!! Ти не маєш права! Подумай про дитину! Про чоловіка!” Ну як?! “Прекрасний” стан не такий вже і прекрасний…. Думки просто зводять з розуму і хочеться заснути й не прокинутись.

Про це не звикли говорити, бо це аж ніяк не “мі-мі-мі -шно”, таким материнство не вигідно показувати. Але це є. Про це не говорять лікарі та медсестри у пологових. Про це мало говорять доули, а для більшості з нас, такого стану як депресія – просто не існує.

Саме таке положення речей і призводить до затяжних станів, до страху жінки звернутись до лікаря – психіатра, або психотерапевта. Перед написанням цього матеріалу, я шукала статистику щодо враження післяпологовою депресією (ППД) породіль в Україні – на жаль, ця статистика відсутня. Насмілюсь припустити, що дані США та Європи будуть подібними й в Україні.

Про післяпологову депресію мовою цифр

Отже, за статистикою від 50 до 75% жінок відчувають відчутні зміни настрою після народження дитини, це так званий “baby-blues” (про нього детальніше напишу нижче). У 15% жінок – є діагностованою післяпологова депресія (за даними досліджень Департаменту охорони здоров’я США).
Повертаючись до досвіду колег у діагностиці, попередження та лікування ППД у жінок США, Австрії та країн Європи, можу сказати, що кожна з майбутніх матусь проінформована лікарем щодо можливих переживань і змін у післяпологовий період та симптомів виникнення ППД. Лікарі намагаються контролювати психічний стан здоров’я матусь, інформуючи їх про симптоми; також жінки можуть самостійно звернутись до лікаря; використати для оцінки стану Единбурзьку шкалу післяпологової депресії (EPDS) – набір із 10 запитань, що можуть допомогти мамі новонародженого та медичному працівнику краще зрозуміти як вона себе почуває.

Післяпологова депресія в Україні

Переглядаючи “Календар вагітності” (брошура, що видається кожній майбутній мамі, котра знаходиться на обліку по вагітності) не знайшла жодної інформації щодо ППД. Лікарі теж не говорять про можливі симптоми та розвиток ППД. Пригадуючи власний досвід народження дитини, пам’ятаю лише. що багато говорили про дієту для мами, про догодовування сумішшю, про обов’язковий рентген та про жовтяницю у дітей… Ну, власне, то всі рекомендації, які отримала я. Сподіваюсь, що зараз розказують мамам більше, аніж 10 років назад, але не впевнена чи вже говорять про ППД.

Як в Рівному?

За даними опитування на сторінках однієї відомої рівненської FB-спільноти (Розумна мама Рівне) щодо обізнаності післяпологової депресії.

Запитання було поставлене наступним чином:

“Чи знаєте ви що таке післяпологова депресія? Та звідки дізнались про це поняття?”

У опитуванні взяла участь 221 респондентка.

Ми з’ясували, що майже 60% опитаних матусь знають, що таке післяпологова депресія.
22% – дізналися про це поняття на спеціалізованих форумах для мам.
13% – погоджуються з тим, що це вигадки жінок, котрим немає чим зайнятись
3% не знають, що таке післяпологова депресія
2% мають інші джерела поінформованості (жіноча консультація тощо).

Також жінки відзначають, що особисто відчули симптоми депресії й працювали зі спеціалістом.
При опитуванні рівненських лікарів-гінекологів я з’ясувала, що тема післяпологової депресії не обговорюється із майбутніми мамами – ні під час вагітності, а ні після народження. Тобто жінки мають абсолютну відповідальність за своє психічне здоров’я. Зі слів лікаря, лише невеликий процент жінок звертається у перші місяці після народження до свого лікаря за консультацією.

Що очікувати після пологів? І чи у всіх жінок є ППД?
Як я вже писала, від 60 до 80% жінок відчуватимуть зміну психічного стану в перші дні після пологів. Цей стан отримав досить ніжну та милу назву – дитячий блюз, післяпологовий «материнський смуток» чи синдром третьої доби це найменш важка форма післяпологової депресії. Такий розлад настрою триває від 5 до 10 днів.  Спостерігається у 50–80 % жінок, які народили вперше. Цей стан зазвичай минає через тиждень-два в умовах сприятливого та чуйного ставлення навколишніх до породіллі. Зазвичай такі відчуття можуть виникати раптово і це НЕ ОЗНАЧАЄ, що ви маєте ППД. Тим не менш, у 10 % випадків «післяпологовий блюз» може мати інтенсивний та затяжний характер і стати початком розвитку ППД .

Що ви можете відчувати у період “Дитячого Блюзу”:

• плач (з видимих, або неясних причин);
• роздратованість;
• неспокій;
• імпульсивність;
• тривога;
• втома;
• безсоння;
• туга/печаль;
• зміни настрою;
• низька концентрація уваги.

Хто “співає Baby Blues”?

Точної причини доки не встановлено, але лікарі та дослідники пов’язують цей стан зі зміною гормонального фону після пологів, отриманням нового “статусу” мами, а також змінами та адаптаційними процесами у жінки.

Як допомогти собі та попіклуватися про себе у період “материнського смутку”

• Догляд за мамою та допомога від близьких. Злагоджений механізм реагування та підтримки мами в перші тижні після пологів – найліпший засіб та профілактик ППД. Тому, залучіться підтримкою тих людей, котрим ви довіряєте. І зараз я звертаюсь цими рядками до татусів та близьких родичів породіллі – так, ваша допомога необхідна!
• Говоріть про свої переживання та почуття з тими людьми, кому ви довіряєте.
• Підтримуйте здорове та повноцінне харчування. Будь ласка, почніть їсти! Не печиво “Марію” і бублики з компотом із “сушки”, а різноманітну їжу. Завелика кількість вуглеводів (хліб, здоба, печиво) можуть стати причиною змін настрою.
• Просіть про допомогу. Проговоріть із чоловіком на перед, як він зможе і буду допомагати вам. Бути хорошою мамою – не означає викласти себе на вівтар самопожертвувань. Задача кожної хорошої мами піклуватись про себе! І задача чоловіка забезпечити й допомогти. Бо батьківство – це завжди 50\50.
• Не очікуйте досконалості! Дайте собі часу для зцілення після народження. Дайте собі часу для адаптації. Я знаю, що кожна мама новонародженої дитини старається з усіх сил. Часом, цих сил стає мало і мама “ламається”. Пам’ятайте, що вам необхідний час, щоб пристосуватися до своєї “нової роботи”.
  Якщо симптоми Дитячого Блюзу тривають понад 14 днів, то вам необхідно звернутись до лікаря, якому ви довіряєте. Також це може бути пренатальний психолог, психотерапевт, або психіатр.

Коли блюз стає занадто гучним…

За даними ВООЗ депресивними розладами (від легкого депресивного епізоду до депресії важкої форми) страждають від 5 до % населення країн Європи та США. При цьому, жінки вдвічі частіше хворіють на депресію, аніж чоловіки. У Міжнародному класифікаторі хвороб 10 перегляду є окремий розділ – Розлади настрою (F30-F39). Цей блок охоплює достатньо великий перелік розладів настрою, при яких основним порушенням є зміна емоцій і настрою в сторону депресії (з тривогою або без неї). Зміни настрою, зазвичай, супроводжуються зміною активності.

Ці розлади мають тенденцію до повторення, при чому початок розвитку того чи іншого епізоду (діагнозу) може бути спровокованим стресом або складними емоційними переживаннями. Підвидів депресії є досить багато. Тому встановити діагноз зможе лише спеціаліст. Якщо говорити про причини депресії, то вони можуть бути як зовнішні так і внутрішні (ендогенна депресія). Перебудова організму і гормонального фону, зміна режиму дня, стресові фактори, що супроводжують жінку, яка щойно народила – це все комплекс і “благодатний ґрунт”, який може провокувати ППД.

Депресивний розлад і “Бебі Блюз” – це два різних стани та переживання

У першу чергу, ППД відрізняється своєю глибиною та продовжуваністю. Просто “паршивенький настрій” і “все набридло” – це ще не депресія.

Спеціаліст, котрий буде ставити діагноз обов’язково проведе первинну діагностику, опитування, що дасть йому можливість встановити той чи інший діагноз.

Для кожного психіатричного діагнозу потрібні визначені критерії та тривалість. У період розвитку післяпологової депресії симптоми посилюються, емоційний стан погіршується.

Поступово депресивний стан перетікає в хронічну форму, емоційні переживання жінки знецінюються та применшуються, оскільки важливість та серйозність психічного стану не визнається близькими людьми й мама (а також близьке оточення) не вважають за потрібне звертатись до лікаря, тому що народження дитини, по замовчуванню, найрадісніша подія, якою потрібно насолоджуватись.

Зона ризику, або ТОП-6 можливих причин розвитку післяпологової депресії:

1. Невиправдані очікування щодо материнства. “Мене обманули. Я не знала, що материнство має бути ТАКИМ” – слова однієї клієнтки. Мені здається, що ці слова дуже влучно описують той відчай та переживання, через які проходить жінка. Сподівання на те, що материнство має бути -”найчарівнішим періодом у житті КОЖНОЇ жінки” (привіт нав’язані стереотипи!) – розбились. І приходить відчуття, що ти “якась не така, не правильна” – саме ці негативні переконання здатні провокувати складні переживання.

2. Не має почуття любові до дитини. Любов до дитини – досить складний процес. Це зовсім не така любов, яку ви відчуваєте до батьків, чоловіка, братів\сестер. Це по-іншому. Перебуваючи в стані вагітності, жінка фантазує про образ малюка. І щойно малюк родиться є очікування, що “те саме почуття” одразу настане. Але швидше за все одразу цього не станеться. Натомість залишатиметься відчуття, що “тут щось не те”, чому я не відчуваю того самого почуття як повинна? Все прийде і все буде. Те, що відчуває мама при спогляданні на свого малюка – це милування, ніжність та радість. Любов – глибока, усвідомлена та надзвичайно сильна з’явиться дещо пізніше.

3. Занадто багато відповідальності та зобов’язань. Кожній мамі здається, що лише вона знає “як ТРЕБА правильно”. Якщо відповісти на питання “Чому я не довіряю догляд за дитиною чоловікові” – то більшість з нас відповість, що:
а). він зробить не так, як треба і я буду перероблювати після нього
б). чоловік не відгукується на мої прохання
в). я мама і догляд за дитиною лише мій обов’язок.
За кожним з цих пояснень стоїть безліч емоцій страх, тривога, недовіра, дратівливість, надмірна відповідальність тощо. Це важливі почуття. Але! Коли ми не просимо про допомогу, не дозволяємо включатись у процес догляду – ми згораємо… Це ілюзорне уявлення, що коли я все зроблю сама – лише так буде вірно. Ні. Не так. Вам необхідна допомога та відпочинок. Обов’язок “хорошої мами” – піклуватись про себе.

4. “Погані” почуття до дитини й самопоїдання за це. Ми знаємо, що повинні відчувати лише

приємні, ніжні та теплі почуття до дитини. Ну як – це ж твоя кровиночка! Але чомусь трапляється так, що дитина починає дратувати. І про це навіть страшно думати. Знову ж таки, тому що є умовне “як треба”, бо ніхто не казав, що може бути по-іншому. І знову – зустріч із негативними переконаннями, що я – погана людина, мама, жінка. А це нестерпно. І знову кричить дитина…. І все по колу. Стоп! Для нашої психіки абсолютно все одно від чого дратуватись. Наші аналізатори не відрізняють крик “кровиночки” і крик сусіда знизу. Крик лякає і страшить. Особливо, коли ти втомлена і спала 2 години. Психіка хоче захиститись. Відчувати “погані” емоції – природно і закономірно. Спробуйте скористатись “поганими” емоціями як маркером власних потреб. Наприклад, якщо я вже дратуюсь на дитину, то вам пора йти на відпочинок. Звіть чоловіка, бабусю, маму тощо, але відпочивайте, їжте, перемикайте увагу. Словом, задовільняйте свої потреби.

Читайте також: Агресія в материнстві: зрозуміти, підтримати, допомогти

5. Недостатня підтримка чоловіка. Якщо ви вирішили стати батьками, то відповідальність перед дитиною у вас ділиться 50\50. І я не вірю в пояснення “він чоловік і він нічого не може і не знає!”. Пробачте, як доросла людина з руками, ногами й інтелектом може нічого не знати про дітей? Гендерні переконання, що “чоловік завойовник, годувальник і тощо”, а завдання жінки “бути берегинею вогнища і затишку” це все дуже добре. До пори й до часу.

Поки ми будемо заручниками “як треба”, доти ми будемо страждати. Виховання дитини це рівноправно. Обговорюйте це з чоловіком. Повірте, вони не інваліди й можуть багато. І лише ваші спільні розмови та домовленості нададуть можливість почувати безпеку та допомогу по догляду за малюком.

Партнерство – це завжди про підтримку та домовленості. І ви запросто зможете підстрахувати один одного у вихованні та догляді, замість того, щоб діяти як “традиційна українська сім’я”.

6. Порівняння себе з іншими. Ох, це нестерпне відчуття, що я не така як ось ця мамочка! Недостатньо красива, з підтягнутою фігурою, і груддю не годую, і дитина ще в мене не сидить і на горщик ще не ходить! АААААА….. Фух… Складно це витримувати. Але любі мої мами!

Хіба справедливо так ставитись до себе? У кожного з нас є свій унікальний шлях та досвід материнства. У кожного свій досвід проходження вагітності, пологів, материнства. Є багато пояснень і причин, чому “ми не такі, як вона”. “А я вмію, знаю і можу” (підставити своє). Так, це дратує, коли ми не справляємось. Але чи це якось змінює ситуацію? Аж ніяк. Тому, коли знову ловите себе на думці, що я не така, як вона, дозвольте бути цим почуттям і запитайте себе, а яка я? Що я роблю краще і роблю унікальною?

Підсумовуючи, хочу сказати, що післяпологова депресія – це комплекс симптомів, котрі продовжуються не менше 2 тижнів. Будьте уважними до себе, до своїх змін. Говоріть про це із довіреними людьми, звертайтесь до спеціалістів та обов’язково бережіть себе!

Единбурзька шкала післяпологової депресії – інструмент ранньої діагностики післяпологової депресії

Увага! Відповідайте на запитання з огляду відчуттів симптомів протягом останніх 7-10 днів.

1. Я могла сміятися і помічати потішні сторони того, що відбувається:
А) Так само часто, як завжди- 0	Б) Рідше, ніж зазвичай 1	В) Не так часто, як зазвичай 2	Г) Ні, не могла зовсім – 3
2. Я з нетерпінням очікувала різних подій в моєму житті:
А) Так само, як я робила це завжди 0	Б) Швидше менше, ніж завжди 1	В) Безумовно менше, ніж завжди 2	Г) Взагалі-то навряд чи 3
3. Я необґрунтовано звинувачувала себе:
А) Так, найчастіше 3	Б) Так, іноді 2	В) Не дуже часто 1	Г) Ні, ніколи 0
4. Я хвилювалася без особливої причини:
А) Ні, анітрохи 0	Б) Чи будь-коли 1	В) Так, іноді 2	Г) Так, дуже часто 3
5. Я була перелякана, панікувала:
А) Так, дуже часто 3	Б) Так, іноді 2	В) Ні, не часто 1	Г) Ні, анітрохи 0
6. Те, що відбувається давило на мене:
А) Так, більшу частину часу я була не в змозі впоратися з цим 3	Б) Так, іноді я не справлялася з тим, що відбувається, як це було зазвичай 2	В) Ні, більшу частину часу я справлялася з цим 1	Г) Ні, я справлялася з тим, що відбувається так само добре, як завжди 0
7. Я була настільки засмучена, що у мене з’явилися проблеми зі сном:
А) Так, більшу частину часу 3	Б) Так, іноді 2	В) Не дуже часто 1	Г) Ні, ніколи 0
8. Я відчувала себе нещасною:
А) Так, більшу частину часу 3	Б) Так, досить часто 2	В) Не дуже часто 1	Г) Ні, анітрохи 0
9. Я була нещасною і часто плакала:
А) Так, більшу частину часу 3	Б) Так, досить часто 2	В) Тільки іноді 1	Г) Ні, ніколи 0
10. Думки про нанесення собі тілесного шкоди відвідували мене:
А) Так, дуже часто 3	Б) Іноді 2	В) Чи будь-коли 1	Г) Ніколи

Результати тесту:

до 9 балів – ваш психологічний стан задовільний, у вас немає депресії.

від 9 до 13 балів – у вас є прояви порушення настрою. Це ситуація, коли бажана консультація психотерапевта.

більш як 13 балів – консультація психотерапевта просто необхідна, бо тільки фахівець може допомогти впоратися зі стресом і запобігти його несприятливий вплив.

Габрієль Катерина,
психолог, травмотерапевт, emdr-терапевт