Як пережити адаптацію дітей до школи
Відома українська психологиня Світлана Ройз на своїй сторінці у Facebook сформулювала перелік важливих запитань, які повинні ставити батьки для своїх дітей, щоб допомогти розібратися у їхніх відчуттях та емоціях, пов’язаних з адаптацією до школи.
Допоможіть своїм дітям увійти у робочий ритм.
Якщо дитина відмовляється йти до школи
“«Я не хочу до школи! я не піду до школи!» Ці слова – жахливий сон батьків. Під кінець першого тижня навчання – вже накопичилась втома, діти не звикли прокидатись так рано, відвикли від правил, звикають до однокласників, вчителів. А ще – вони переживають “втрату” вільного часу. Третій день від початку навчання, кінець першого тижня, “синдром понеділка” і третій тиждень навчання – кризові етапи в адаптації до школи,” – розповідає у дописі дитяча психологиня.
Коли дитина каже: “я не хочу до школи” (садок, гурток, на вулицю). Ці слова звучать глобально. Як правило, дитина намагається уникнути лише частини цієї “глобальності”. І нам важливо постаратися привчити себе загальне – “не хочу” – розділяти на конкретні «локальні» маленькі частини.
Як правило, виявиться, що дитина – хоче ходити до школи (садок та інше), і якщо ми будемо конкретизувати, якщо йому допомогти розібратися, він уточнить: АЛЕ
- мені складно прокинутися сьогодні чи взагалі прокидатися вранці
- мені складно зосередитись (під час уроків я весь час думаю про…)
- я не розумію (нової мови), предмета
- я зраджую своїх друзів, якщо я навчаюсь в новому класі, в новій школі
- мені страшно (під час дороги, в школі, бути самому)
- я все забув
- мені хочеться плакати, я наче в тумані, все дратує
- мене захитує в дорозі (втомлююся, мені страшно, мені нудно йти, я хочу йти сам, я соромлюся, що мене водить мама)
- мені самотньо у школі
- мене ображають, з мене сміються, я став свідком або жертвою булінгу
- я втратив підручник (рюкзак…..)
- я не виконав домашнє завдання
- я не можу ходити в туалет у школі
- мені складно дається певний предмет
- у мене складні стосунки з конкретним викладачем
- я напортачив і не розумію, як виправити ситуацію
- мені страшно не впоратися, отримати погану оцінку
- я закоханий (у дівчину-хлопця, у якого інший режим навчання)
- я погано почуваюся (захворів, відчуваю тривогу, боюся захворіти)
- мені нудно (я швидше справляюся із завданнями, відчуваю, що витрачаю час) або – я не розумію того, що пояснюють вчителі
- я багато пропустив, не можу швидко наздогнати
- я погано бачу, погано чую
- я соромлюся (брекетів тощо)
- я хочу їсти (не можу їсти того, що є у школі)
- я став свідком обману, правду сказати не можу – боюся зрадити однокласників, обдурити вчителя теж не можу
- коли я в школі, з батьками може статися щось непередбачуване
- Мені не вистачає часу на те, що для мене важливе.
Я додала до пунктів, вони всі звучали в мирний час, те, що вже проявляється в розмовах з сім’ями зараз. Я прошу дитину переформулювати так: “Я хочу до школи, АЛЕ… “Мені буде спокійніше, легше, коли…”
І з конкретними пунктами вже легше розбиратись.
Бажаю нам всім – дорослим і дітям – наскільки можливо, легкої адаптації до школи”.
Якщо у Вас є новини, питання, пропозиції щодо співпраці – пишіть на mini.rivne@gmail.com