Знайомимо дитину із зимніми місяцями. Пропонуємо добірку дитячих віршів про зиму: грудень, січень, лютий, які легко вивчити на пам’ять.

Дитячі вірші про грудень

***

Відійшла в минуле осінь.

Грудень – первісток зими –

Оглядає володіння.

Сніг іскриться під саньми.

В білих шатах ліс дрімає.

Кригою взялись річки.

І виблискують під сонцем,

Як посріблені стрічки.

---

Грудень

Грудень тихо наступає,

Землю снігом посипає.

Подивись лишень сюди –

Та це ж зайчика сліди.

Де ж наш сірий заховався? –

Він у білу шубку вбрався.

Більше зайчик не боїться

Ні вовчиська, ні лисиці.

 Коваленко Олена

---

***

Дорожній майстер грудень

Мости будує всюди,

Вкриває ріки кригою,

Воює із відлигою:

Дороги приморожує

Ще й снігом припорошує,

Щоб на дзвінких санчатах

Новому року мчати.

---

***

Змерзлим груддям

скрізь і всюди

вкрилось поле і шляхи.

– Це вже Грудень! –

кажуть люди

і вдягають кожухи.

І дерева в білий іній

вбрались, як у кожушок.

Річка спить у кризі синій,

і замовкнув спів пташок.

***

Грудень тихо наступає,

Землю снігом посипає.

Подивись лишень сюди –

Та це ж зайчика сліди.

Де ж наш сірий заховався? –

Він у білу шубку вбрався.

Більше зайчик не боїться

Ні вовчиська, ні лисиці.

---

***

В грудні виють заметілі.

Вкрили ковдри білі-білі

І луги,й долини,й поле.

Спить, дрімає все навколо.

Грудень скрізь господарює,

Замки крижані мурує,

На ялинові верхи

Одягає кожухи.

Грудень-місяць рік кінчає,

Нас до свята наближає.

---

***

Всі річки тепер в обнові,

Біле скло над бережком.

Ходить грудень по діброві,

Застеляє світ сніжком.

Вишні з інею розквітли,

В білих шубах всі дубки.

Позирають ночі світлі

В розмальовані шибки.

Вірші для дітей про січень

СІЧЕНЬ

Ліс під інеєм дріма.

По землі іде зима.

Входить, пишна і велична,

В крижану господу січня.

Усміхається з-під вій:

— Як живеш, сердитий мій?

Як снігами ти січеш?

Як морозами печеш?

Місяць січень очі мружить:

— Я сердитий, та не дуже.

Землю пухом укриваю,

Щоб не мерзнуть урожаю.

Поробив для дітвори

Гарні ковзанки з гори.

Лиш недбальців-неслухнянців,

Хто загаявсь на гулянці,

Розстіба свого кожуха,

Виставля з-під шапки вуха, —

Тих снігами я січу!

Тих морозами печу!

Т.  Коломієць

Січень — року перший син. 

Носить одяг він з перлин.

Всіх морозами страхає

Путь — доріжки замітає.

Але люблять його діти. 

Як же січню не радіти?

Новий рік, Різдво Христове,

Водохреща – ці чудові свята

Січень нам дарує,

Всіх гостинцями частує.

Читайте більше: Вірші про зиму для дітей

СІЧЕНЬ

Вийшов січень у кожусі –

Білі брови, білі вуса.

Біла торба у руках,

Зорі світяться в очах.

Січень сипав із торбинки

Сніг на сосни і ялинки,

А з дерев на стежечки

Сніг трусили білочки.

Л. Новикова

---

СІЧЕНЬ

Січень-сікач

Ой багато насік.

Насік з морозу гілок,

Та запріг снігура у візок,

Та привіз до Вітра-брата,

Поскладав у холодній хаті.

До весни іще довго жити,

Буде чим у печі топити.

М. Воробйов

Вірші про лютий

ЛЮТИЙ

Лютий — місяць дуже лютий:

Запитає, в чому взутий?

Виє хуга-завірюха,

Не пускає без кожуха.

Але сонечко сміється,

Стиха до землі проб’ється,

Хоч частинку, хоч хвилинку,

А погріє її спинку.

Л. Кондрацька

ЛЮТИЙ

Скаче біла завірюха

На блакитному коні,

Лине снігу потеруха

По ламкій озимині.

Поле голе, нахололе,

Тонко дзвонить, мов кришталь.

Завірюха гучно коле

Копитами білу даль.

Лунко репається крига

На озерах і ставках.

Вітер крутиться, мов дзиґа,

На долині та в ярах.

Невгамовна завірюха

Гори снігу наміта

І гукає в білі вуха

Приголомшеним хатам.

Завірюха валить валом

Через зиму навпростець,

А за нею гонить чвалом,

Юний Лютий-молодець.

Л. Горлов

ЛЮТИЙ

Лютий в гості на гостину

Кличе всю свою родину.

Та родина – чимала,

Суне й суне без числа:

Морозища, морозенки —

І великі, і маленькі;

Завірюхи капловухі,

І сніжинки-балеринки,

І Вітренко, і вітрисько —

Вже вони близенько, близько.

Ще до ночі в темнім борі

Вся родина буде в зборі.

Запита родину Лютий,

Чи то кожний добре взутий?..

Гей, у танець!..  І зі сну

Збудять танцями весну!

О. Сенатович

ЛЮТИЙ

Другий місяць зветься Лютий,

А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому.

Хоче Лютий, щоб на світі

Панувала вік зима.

Та поволі сонце гріти

Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі.

Гульк — уже й струмок тече!

Лютий враз як зарегоче,

Знов морозом припече.

Та як здійме враз хуртечу,

Як засипле снігом дах!

Люди добре топлять печі,

Щоб не змерзнуть у хатах.

Та здаля вже крок по кроку

Йде весна, веселий час.

І, розгніваний, до строку

Лютий геть тіка від нас.

Н. Забіла

Лютий

Лютий морозець гукає –

Малюки нехай тікають.

То пройма до кісточок —

Одягаю кожушок,

Починаю в сніжки грати —

Він хапає рученята,

Одягаю рукавички —

А мороз щипає щічки.

Коваленко Олена

Читайте більше: Дитячі вірші про новорічну ялинку