Мами-іноземки у Туреччині
Цього разу я поспілкувалася з матусями з різних країн, які проживають та виховують своїх дітей в Туреччині.
Наскільки комфортно народжувати та ростити дітей в країні чотирьох морів, що подобається і, навпаки, чого не вистачає, якщо порівнювати з рідною країною. Саме про це я спитала своїх знайомих матусь, які за різними обставинами на даний час проживають в країні, яка поєднує в собі водночас східні традиції з консервативними поглядами та сучасність і прагнення до світського життя західних стандартів.
![](https://mini-rivne.com/wp-content/uploads/2017/08/amerukanci_y_turre44uni.jpg)
Еймі Лін (36 років, США) виховує сина 2-х років та викладає англійську в приватній школі в місті Стамбулі. З чоловіком багато подорожують по роботі.
“Мені подобається, що практично в кожному ресторані є ігрова зона для дітей і це дає можливість батькам трохи розслабитися і спокійно провести час. А ще турки просто обожнюють дітей! Дуже легко заводити нові знайомства в парках, або коли ми десь відпочиваємо, бо місцеві не залишаються байдужими, коли бачать нашого малюка і підходять, щоб з нами познайомитися.
Чого не вистачає? Це досить підступне питання, зважаючи, що ми інтернаціональна сім’я – мій чоловік з Індії, наш син народився у Китаї, й ми кожні 3-4 роки по роботі змінюємо країну проживання. Нам доводилось працювати в США, Індії, Китаї, Таїланді, та ми навчились швидко звикати до різних умов. Для мене, мабуть, в Туреччині найважчим було знайти справді хорошу нянечку для сина. Тут для місцевих звично, що малюків доглядають бабусі, які готові підлаштовувати своє життя під потреби своїх онуків, а тому сфера догляду за дітьми приватними нянечками розвинута досить погано. Саме тому мені довелось відкласти свою роботу за контрактом на невизначений термін і витратити чимало зусиль на пошук кваліфікованої няньки”.
![](https://mini-rivne.com/wp-content/uploads/2017/08/tyre44una_4-768x1024.jpg)
Кама Арслан, 40 років, Азербайджан. Мама 9-місячного малюка Алі Мерт, який вже встиг знятись в рекламі. Проживає в м. Стамбул 4-й рік, у минулому – вчитель.
“У місті та в районі, де проживаємо ми, є багато дитячих майданчиків з якісними гойдалками, гірками та іншими розвагами для малечі. Ця територія належить лише дітям і підлітки чи дорослі без дітей не можуть просто прийти на майданчик і посидіти, щоб просто провести час, тоді як в моїй країні таке трапляється часто. Майданчики доглянуті, чисті, щороку оновлюються. Подобається величезний вибір магазинів з якісним та у порівнянні недорогим дитячим одягом і приладдям.
![](https://mini-rivne.com/wp-content/uploads/2017/08/tyre44una.jpg)
А ось нашим педіатром не задоволена, хоча і не поспішаю змінювати, оскільки за відгуками інших мам таке легковажне ставлення типово для більшості турецьких лікарів. Я маю на увазі, що у приватній лікарні ми платимо зовсім не низьку вартість за консультацію, але наш лікар проводить огляд за 5 хвилин, не даючи детальних рекомендацій та пояснень. Тоді як в Азербайджані наш сімейний педіатр більш дбало проводив огляд і був готовий витрачати свій час, відповідаючи на наші питання. Вибір дитячого харчування в магазинах досить обмежений, у порівнянні з кількістю і якістю пропозиції в моїй країні.
І зовсім не поділяю радість від того, що тут так люблять дітей. Люблять настільки, що на вулиці чи в магазині зовсім незнайомі перехожі почуваються досить вільно, щоб підійти й заговорити до мого малюка, взяти його за руки, торкатися обличчя, а то й цілувати. На мою думку, в Туреччині в цьому відношенні відсутнє будь-яке розуміння гігієни, а таке “панібратство” на вулиці створює для мене чималий дискомфорт”.
![](https://mini-rivne.com/wp-content/uploads/2015/08/mama_tyre44una-1024x777.jpg)
Катя, 28 років, Росія. Мама активного хлопчика 2-х років. Дозволяє сину гуляти в дощ та стрибати по калюжах. Шостий рік у Туреччині.
“Коли я бачу, якими теплими та щирими можуть бути стосунки між братами та сестрами в турецькій сім’ї, я задумуюсь про другу дитину. Культ сім’ї, заснований на повазі один до одного та до старших, – ось що справді характерно для Туреччини.
Одного разу ми гуляли в парку з моїм 2-річним сином і він, побачивши гру у футбол старших хлопців, був настільки радісно схвильованим, що підбіг і “присвоїв” собі м’яч посеред гри. Я чекала бурхливої реакції від “гравців”, але натомість вони підбігли до Атілли та почали з ним возитися – кидали йому м’яч, жартували, підстраховували, щоб він не впав. Такої реакції я не чекала, хлопцям було лише по 12-14 років, але вони відірвалися від свого матчу, і з такою щирою цікавістю та терпінням гралися з моїм сином, поки йому стало не цікаво і йому не захотілося нових вражень. Таке відношення до менших, мабуть, йде з сімей, де є брати та сестри.
![](https://mini-rivne.com/wp-content/uploads/2017/08/tyre44una-2-1024x683.jpg)
Подобається великий вибір фруктів та овочів, дитину змалечку привчають їсти різноманітні овочі, страви, присмачені оливковою олією, одним словом, таке різноманіття якісної їжі дає можливість слідувати принципам здорового харчування.
Ми живемо у найбільшому місті Туреччини, таке космополітичне і переповнене місто втомлює. Місто контрастів! Ти можеш жити у сучасному районі та спілкуватись з людьми прогресивних поглядів, які за стилем життя не відрізняються від європейців, а вже поруч за декілька хвилин на авто – попасти в абсолютно інші умови – консервативний та релігійний район, де самому гуляти у звичному мені одязі небезпечно. Це як потрапити в іншу віртуальну реальність. До таких контрастів потрібно звикати та вчитися жити в такому строкатому середовищі. Ну і відстані, іноді, щоб потрапити з одного місця в інше потрібно простояти в заторах і витратити години часу, тому частіше відмовляємось від ідеї урізноманітнювати наше дозвілля і залишаємось у нашому районі.”
Руслана, 32 роки, Україна. Мама 5 місячної доньки Дженет (в перекладі з турецької – “Рай”), в м. Стамбул майже 2 роки, прихильниця раннього розвитку дитини, багато вивчає на цю тему і мріє відкрити свій дитячий садок.
![](https://mini-rivne.com/wp-content/uploads/2017/08/mamu_ture44una-768x1024.jpg)
“Сім’я для турків понад усе. Сімейні цінності плекаються з дитинства і, знайомлячись ближче з турецькими сім’ями, я помічаю з якою повагою та шаною діти ставляться до своїх батьків.
На вулицях в цілому досить охайно, на дитячих майданчиках не почуєш лайки, а побачити особу в стані алкогольного сп’яніння не реально навіть. Я про те, що є культура поводження на вулиці, а саме, на території, призначеній для дозвілля дітей. Формуванню такої культури сприяє ще й те, що релігія не дозволяє вживати алкоголь, тому турки вживають алкоголь вдома або у ресторанах і в менших кількостях, а на територіях близьких до навчальних закладів спиртні напої продавати заборонено.
Купуючи ліки в аптеці, я більш впевнена, що не натраплю на підробку, і це не лише ліки. Це стосується також їжі та одягу, які тут помітно якісніші.
А ось з чим не можу погодитись, це коли спостерігаю за тим, як місцеві мами поводяться з дітьми. По-перше, у дітей немає режиму: о 12.00 ночі можна чути галас дітлахів з вулиці, тоді як це вже час для сну. По-друге, у місцевих мам не заведено гуляти з дітьми на вулиці. Місцеві жінки нададуть перевагу прибиранню, готуванню, посиденькам з сусідками за чаєм та бьореком (випічка з різними начинками), аніж підуть гуляти з дітьми.
І дуже мене бентежить допитливість місцевих до дітей. Майже кожен може заглядати у наш візочок, а ще й гірше – на руках підкидати чуже маля.”
Я дякую матусям, які згодилися поділилися своїм досвідом материнства та поглядами на життя в Туреччині, а точніше саме в Стамбулі. Звичайно, що як і в будь-якій іншій країні Туреччина має свої переваги та недоліки, але для того, щоб перебування тут було цікавим, насиченим та повноцінним потрібно вміти пристосовуватися до умов і вимог цього величезного міста. А ще створювати власний невеликий “світ” відкритий для найдорожчих людей та друзів, у якому затишно, і в якому ми почуваємось щасливими.
Блогер-початківець https://ivankaprotureccinu.wordpress.com/,
колишній банкір, зараз – мама донечки Майї. Живу в Туреччині, спостерігаю за життям турецьких матусь та ділюся з вами.
Пані Іванко! Випадково натрапила на ваші статті. Дуже цікаво і гарно розповідаєте про Туреччину. А чи не хотіли б Ви писати у нас на сайті http://www.ukr-ayna.com. Це сайт української діаспори в Туреччині. Ми в травні почали свою роботу і шукаємо дописувачів на сайт! Як маєте бажання, то приєднуйтесь до нашої команди. Ось мій телефон, зателефонуйте +905066649670 Анастасія