10 орієнтирів щасливого життя вашої дитини з книги “Правила розвитку мозку дитини” Джон Медіна

Джон Медіна – американський вчений,  який вивчає гени, що беруть участь у розвитку мозку. Рекомендації автора базуються на останніх досягненнях нейрофізіології та нейропсихології, тим не менш, доносяться читачеві, далекому від науки, у доступній та зрозумілій формі.

Котрі з батьків не мріяли б, щоб їхня дитина росла розумною, успішною та щасливою? Автор стверджує, що це цілком можливо, якщо слідувати кільком поведінковим правилам.  Насправді ж все геніальне – просте!

Я підсумувала ті ключові ідеї Дж. Медіна, які вважаю необхідним поведінковим орієнтиром для  усіх мамусь та татусів, які відповідально ставляться до батьківства:

1. Базова потреба кожної дитини перш за все – це безпека. Мова йде не про розетки і кутистолів. Надзвичайно важливо для розвитку мозку забезпечити сприятливе емоційне середовище в сім’ї.

Не дарма автор присвятив подружнім стосункам цілий розділ, адже згідно досліджень 83% новоспечених батьків переживають кризу у шлюбі у перший рік життя дитини. Подружні конфлікти цілком здатні зашкодити розвитку дитячого мозку, ефект може бути доволі тривалий і чітко проступити в дорослому житті.

Дж. Медіна радить частіше практикувати рефлекс емпатії у подружніх стосунках. Перед тим, як реагувати на якусь ситуацію потрібно описати емоцію вашої другої половинки і намагатись зрозуміти її причину. Про емпатію буде згадуватись далі досить часто, бо це також потужна риса характеру, яку потрібно розвивати у вашій дитині.

2. Спадковість зумовлює близько 50% наших інтелектуальних здібностей, решту визначає середовище. IQ змінюється впродовж життя людини і є напрочуд чутливим до зовнішнього впливу. Може змінюватися через стрес, вік чи особливості культури. На IQ дитини впливає і її родина.

3. Дж. Медіна вказує на 5 базових складових інтелекту, які необхідно підтримувати та заохочувати у вашій дитині для розвитку її інтелектуального рівня: бажання досліджувати навколишній світ, самоконтроль (вміння контролювати свої емоції, або іншими словами “Емоційний інтелект”), творчі здібності, вербальне спілкування та розпізнавання невербальних повідомлень (вміння розпізнавати емоції іншої людини).

4. Інші фактори, що сприяють розвитку мозку:

• Грудне вигодовування протягом одного року. Дослідження з усього світу підтвердили, що грудне молоко містить мінерали і ще важливі вітаміни, які роблять дітей розумнішими та які не можливо створити штучно.
• Спілкування з дітьми за кожної нагоди. Коефіцієнт інтелекту дітей, з якими постійно розмовляли до 3-х років в півтори рази вищий ніж у діток, які були позбавлені постійних розмов.
• Невимушена гра – найкраще добриво для мозку, що розвивається. Автор критикує індустрію “виготовлення розумної дитини”і спеціально створені іграшки, які є цілковитою протилежністю чомусь природньому. Він стверджує, що коробка, в якій лежать гральні картки зі словами корисніша для мозку малюка, ніж самі картки. Діти з якими регулярно практикували вільні ігри більш творчі, здібніші до мови, спритніші у розв’язанні проблем, мають кращу пам’ять та соціальні навички, стійкіші до стресу.
• Правильно хвалити дитину. Важливо хвалити саме зусилля, а не розум. Замість “Ти такий розумний” казати “Ти добре попрацював!”. Така форма похвали адресована до контрольованих зусиль та називається похвалою “мислення розвитку”. В іншому випадку, похвала є токсичною для розвитку мозку.

5. Любителям раннього розвитку слід звернути увагу на наступне. Діти надзвичайно чутливі до очікувань батьків. Тобто, якщо батьки підштовхують дитину до виконання завдання, до якого мозок ще не готовий, то малюк відчуває себе загнаними у кут. Такий психологічний стан називають “набутою безпорадністю”, мозок змушений переключатися на низькорівневі стратегії мислення і виробляє звичку підтасовувати результати. Звичайно, займатись з дитиною потрібно, але не надто захоплюватись.

6. І все ж таки, як зробити дитину щасливою? Результати найдавнішого експерименту, який тривав понад 75 років приголомшливі. Виявляється, що єдине, що справді має значення у житті і створює почуття щастя – це взаємини з іншими людьми. Отож, допомагайте своїй дитині здобувати друзів. Навчіть їх ефективно соціалізуватися – знаходити друзів і підтримувати з ними взаємини.

Дж. Медіна присвячує емоційному інтелекту дитини два розділи, оскільки саме емоції важливі для розвитку мозку.

7. Для того, щоб розвинути соціальну компетентність ваших дітей потрібно вчити дітей наступному:

• емоційне регулювання

Діти, які навчаються регулювати свої емоції, здатні на міцнішу дружбу, ніж ті, хто цього не робить.

• емпатія

Хист сприймати потреби іншої людини і співчувати їм. Від народження одні люди здатні до глибшого співчуття, а інші за рівнем емоційного сприйняття схожі на камінь. Тобто певні аспекти соціальних навиків дитини батьки не в змозі контролювати, але можуть їх розвинути до певного рівня.

8. У вихованні надзвичайно важливо озвучувати емоції. Це  має заспокійливий ефект на нервову систему дітей, звідси і правило – названі переживання гальмують сильні емоції. Приміром,  якщо ви помітили, що малюк засмучений, розмову можна розпочати так: “Я думаю, що знаю чому тобі сумно”, “Я розумію, що ти злий”, “Тебе це засмучує”, “Ти роздратований” і так далі.

До речі, такий самий підхід у вихованні пропонує славнозвісна дитячий психолог Юлія Гіпенрейтер у книзі “Розмовляти з дитиною. Як?”

Те, як батьки здатні виявляти, реагувати, сприяти та надавати інструкції щодо емоційної регуляції – найважливіше для прогнозування щастя вашої дитини.

9. Автор радить застосовувати  “позитивне підкріплення” як потужний метод виховання дітей.

Позитивне підкріплення – це свого роду стимулювання того типу поведінки, який ви хочете прищепити дитині. Вчені (і хороші батьки) давно виявили, що можна збільшити частоту бажаної поведінки, якщо заохотити її. Наприклад,  фрази у момент вчинення хорошо вчинку “Я пишаюсь тим, що ти…”, “Я такий щасливий, що ти…”, “Я люблю як ти…” підвищує ймовірность такої поведінки вчинку в майбутньому.

Заохочувати відсутність поганої поведінки настільки ж важливо, як хвалити за наявність хорошої, отож не забувайте винагороджувати відсутність поганих вчинків.

І ще одне, встановлюючи певні заборони, діти найшвидше засвоюють моральну поведінку, коли батьки пояснюють, чому існують правила і їхні наслідки.

10. Численні дослідження підтверджують, що трирічні діти яких шльопали більше ніж двічі на місяць були на 50% більше схильними до агресії до досягнення 5 років. Окрім цього, є докази, що лупцювання створило більше поведінкових проблем, ніж інші види покарання, продукуючи депресивніших і тривожніших дітей з нижчим IQ. 

Покарання  може бути набагато ефективнішим без тілесного прикладання, якщо  слідувати кільком правилам: перш за все, воно має бути емоційно безпечним, послідовним (щоразу при порушенні певних встановлених правил) та негайним.

У книзі є корисні розділи про те, як діти починають брехати і про те, що у дітей є вроджене відчуття того, що правильно, а що ні. А далі, моральну поведінку дитини можна розвинути з часом і в цьому велика відповідальність покладена на батьків.

Автор не нав’язує теорій, не говорить про єдиноправильні методи. Він оперує фактами та дослідженнями, вибір довіряти чи ні  він залишає читачеві. Але я раджу читати  якнайшвидше, як одну із серйозних інформативних книжок і не обмежуватися лише книгами-порадниками доктора Комаровського та Спока.