“Якщо будеш слухатись, то….” Про подарунки та маніпуляції…

Напередодні зимових святкувань та традиційного питання: «Що подарувати дитині?», хочу поділитись із вами, любі батьки, бабусі, дідусі, власними роздумами щодо подарунків, а саме мотивів дарунку та очікування батьків. А ще я розкажу про маніпуляції та «слухняних дітей». Словом, все змішалось… Але, давайте по черзі!

Форуми, батьківські групи на Facebook рясніють запитаннями, порадами, ідеями подарунків: батьківській фантазії немає меж. І це все дуже мило, але сьогодні мені б хотілось поміркувати над питанням маніпуляцій і подарунків. Так вже склалось, що в новорічно-різдвяні свята подарунки приносить Миколай і Дід Мороз – і це надзвичайно добре, тому що ці казкові персонажі створюють атмосферу казки та чуда. І, напевно, я ще не зустрічала батьків і дітей, які дарують\отримують подарунки за принципом: «Якщо ти будеш слухняним\слухняною, то отримаєш подарунок, а якщо – ні, то – …» (тут знову вмикається батьківська фантазія, яка пропонує варіанти того, що отримає дитина у свята). Саме цей процес і є маніпуляцією.

Взагалі, маніпуляції в нашому житті відбуваються постійно – комунікація двох людей, по суті, і є маніпуляцією. Основна ціль спілкування – це задоволення власної потреби. В батьківсько-дитячих стосунках, на жаль, маніпуляції використовуються регулярно. І якщо для менших учасників процес використання маніпуляцій відбувається не усвідомлено (бо хочу і все!), то батьки свідомо домагаються за допомогою грубих маніпулятивних дій добитись бажаного. І з року в рік я спостерігаю таку картину (та що там спостерігаю – я сама була учасницею цих щорічних «Якщо ти будеш слухатись, то….»), коли один з батьків (а, ще ж в цей процес включаються бабусі та дідусі!) ставить умови отримання подарунка. «Ну от, знов вона про те саме!» – подумаєте ви про мою «писанину», -«То ж нічого з тими дітьми не станеться! Миколай приходить тільки до слухняних дітей. Бо й до мене так приходив!». І так, такий механізм передався нам у «подарунок» від батьків і старших поколінь. Ми на рівні підсвідомості знаємо, що подарунки мають давати «за щось»: за слухняність, зручну поведінку, хороші оцінки й тощо. І таке сприйняття «щасливо» дрейфує у дорослість, бо якщо нам (або ми) дарують подарунок, то має бути обов’язкова умова «за щось». Цю ідею ми й передаємо нащадкам. Спробуймо розібратись, чому батьківські маніпуляції – це небезпечний інструмент при будь-яких обставинах.

Маніпуляція – це досить дієвий та швидкий прийом, який дозволяє отримати бажаний результат за короткий термін. Зазвичай, маніпулятор використовую досить «брудний» прийом – він чіпляє за найболючішу точку співрозмовника. І якщо доросла людина може хоч якось протистояти маніпуляції (наприклад, використати контрманіпуляцію), то маленька дитина не відслідкує того, не зможе захиститись і чітко та на дуже глибокому рівні зрозуміє, що «з нею щось не так». Зазвичай батьки маніпуляціями чіпляють за декілька основних «гачків», а саме: почуття провини, сором, страх. Використовуються вони в залежності від ситуації, де, власне, передсвяткова пора – це благодать для впливу. А тепер пригадайте, як ваші малюки очікують свят? Як сильно вони вірять у чудо? І тепер вони точно знають, що чудо потрібно «заслужити».

Скоріше за все, діти, якими так часто маніпулюють дорослі, використовуватимуть маніпуляції в майбутньому як норму. Бо ви вже, напевно чули, що деякі механізми поведінки від батьків дитина копіює у власне життя? І скільки б ти не хотів бути «Не як моя мама чи тато», то рано чи пізно все одно будеш) тому як реакція на визначені стимули буде однаковою, і якщо маніпуляція застосовується регулярно, то не секрет, що дитина теж використовуватиме її до інших (і не тільки до батьків). Дитина швидко буде знаходити ваш персональний «гачок маніпуляцій» і буде застосовувати рівно те ж саме, що і ви. Ввесь біль у тому, що людина, якою маніпулюють, відчуває себе неначе якась річ, яка не може протистояти, захистити себе. Безперечно, з огляду таких дій, страждає самооцінка дитини, формується невірне уявлення про себе, про оточуючих, про процес, який відбувається з дитиною. Маніпуляція – це досить дієвий процес, який швидко показує результат. І батьки, неодмінно його отримують, а от що є наслідком такого впливу на дитину, я описала вище.

«Топ-5» маніпулятивних прийомів, які використовуються батьками:

Образа. О так, образа – «це наше все»! Для дитини немає складнішої емоції, ніж образа. Витримувати тягар батьківської образи – надзвичайно важко (пригадайте себе, коли ваші батьки на вас ображаються – ну як?).

Погроза. «Я зараз дам добі машинку-шмашинку! Істерику тут він закотив! Ану давай роби… (потрібне підставте)» – батьки часто погрожують дітям. Бо так діє. Бо тоді дитина йде, похнюпивши голову і робить, що ПОТРІБНО вам (але мамам й татам здається, що це виключно для «кращого життя дитини»).

Покарання, в тому числі й фізичне. Загалом застосування фізичних покарань і маніпуляцій – це стаття Кримінального кодексу. Без пояснень.

Шантаж. Улюбленець у використанні. «Якщо не зробиш уроки, то не підеш гуляти», «Якщо не будеш слухатись, то не прийде св.. Миколай». Такі батьківські «листи щастя» дитина сприймає як програму «Будь зручним!». Так, дуже зручно. Батькам.

Маніпуляція любов’ю. Так, саме слова «Все, я тебе більше не люблю», мабуть, одне із найпідступніших звернень.

Реакція дитини на маніпулятивні дії може бути різноманітною – від бунту до повної покори. Зазвичай, батьки й рідні намагаються досягти результату «зручна і слухняна дитина» (завжди лякають визначення батьків – у нас дуже слухняна дитина). І коли батьки того досягають – в результаті з’являється дуже слухняна та покірна дитина, яка, зазираючи в очі дорослому, буде робити все для того, аби тільки її не відторгнули. І знаєте що тут найнебезпечніше? Така дитина в дорослому житті стає емоційно залежною від значимих людей (партнерів, друзів) і буде робити все, лиш би її не покинули (процес емоційного насилля в стосунках).

Але не все так погано, батьки! Ви маєте сили та змогу щось міняти в своїх відносинах із дитиною. У першу чергу, нумо відмовмось від використання маніпуляцій. По-друге – почніть приймати свого малюка як партнера у спілкуванні: враховуйте його потреби, бажання. А коли вам у дуже вже захочеться отримати швидкий результат від дитини – зупиніться, зробіть вдих-видих та зверніться прямо до дитини (а не через обхідні шляхи). Спробуйте заявити про свої почуття та наміри. Замість того, щоб використовувати чергове: «Якщо ти не будеш робити\вчити\приходити, то я…!» скажіть «Я дуже переживаю за тебе та хочу лише найкращого. Але я можу помилятись, що «моє найкраще» – це добре тобі. Підкажи мені, як я можу тобі допомогти?». Пам’ятайте, що душевна щирість з дитиною – захоплює її та створює довірливі відносини.

Я дякую вам, мої любі читачі, що стільки часу довіряєте мені та є щирими. Мені завжди хочеться вас підтримати, бути опорою. І я знаю, що ви можете надзвичайно багато – але для всього потрібен час…

Дитячий психолог, сертифікований травмотерапевт та психологічний консультант (Regent University, USA), EMDR-спеціаліст. Контактний телефон: 067-861-13-16

Залишити відповідь