10 заповідей Януша Корчака для батьків

Януш Корчак – видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі.Читайте також: Книга «Як любити дитину» Корчак Януш

У перший раз це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати Будинок сиріт напризволяще напередодні страшних подій.

Вдруге – коли відмовився бігти з варшавського гетто.

Втретє було так. Коли всі мешканці Будинку сиріт вже піднялися в вагон поїзда, що відправляється в табір, до Корчаку підійшов офіцер СС і запитав:

– Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Гарна книга. Ви можете бути вільні.
– А діти?
– Діти поїдуть. Але ви можете покинути вагон.
– Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди мерзотники.

Нікого з очевидців цієї розмови не залишилося в живих. Як не залишилося свідків і того, що Корчак по дорозі в Треблінку розповідав дітям казки, щоб відвернути їх від важких думок.

Ці епізоди настільки характерні для особистості «старого лікаря», настільки відповідають стилю всього його педагогічного та людського життя, що не викликає сумнівів – це було саме так. Януш Корчак – педагог, який відмовився покинути своїх дітей на порозі газової камери. Не покинув і загинув у німецькому концентраційному таборі Треблінка разом зі своїми вихованцями – дітьми з варшавського Будинку сиріт, хоча міг би врятуватися.

Після всього сказаного можна більше нічого не знати про Корчака. Залишається тільки привести 10 принципів виховання дітей, рекомендованих цією приголомшливою людиною.

1. Не чекай, що твоя дитина буде такю, як ти, або таким, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, та – третьому, і це незворотний закон вдячності.

3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.

4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – їй воно важке не менше, аніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.

8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід від плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині того, чого не хотів би, щоб робили твоїй дитині.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

Якщо у Вас є новини, питання, пропозиції щодо співпраці – пишіть на mini.rivne@gmail.com

Залишити відповідь