Вірші про дружбу для дітей
Міні Рівне зібрало добірку віршів про дружбу для дітей українською мовою. Діти вчаться товаришувати, дружити змалечку, то ж дуже важливо навчити малюка будувати стосунки з дитинства. Надіємося, що ці вірші допоможуть дітям навчитися миритися, підтримувати та допомагати один одному.
Вірші про дружбу для малюків
Друзі
Сумно хом’яку самому
ягідки збирати.
Може, запросити гнома,
хай виходить з хати?
Будуть сонячної днини
друзі серед лісу
класти ягідки малини
в кошики з меліси.
(Юлія Смаль)
Хто з ким дружить
Леся дружить з Яною,
Людочка — з Богданою,
Оля — із Маринкою,
Зоя — із Даринкою.
Я дружу з Маринкою,
Лесею й Даринкою,
З Олею і Яною,
Зоєю й Богданою…
Про дружбу
Помирились сонце з хмарою,
І тепер танцюють парою.
Ллється дощ, і сонце світить,
Усміхаються їм діти.
Райдуга місток зробила —
Сонце з Хмарою здружила.
Хай з них приклад беруть діти.
Треба дітям всім дружити.
(Олена Гапонюк)
Вірші про дружбу для дітей 5-7 років
***
Якщо в мене є цукерка —
Пів цукерки другу дам.
Якщо груша є у мене
Значить грушу пополам.
Я признаюсь вам відверто,
Що боюся злющих псів.
Тільки раз на мого друга
Пес кудлатий налетів.
Мав він зуби, як у вовка.
Знай підстрибує, гаса.
Та не думаючи довго,
Кинувсь я на того пса.
Його вдарив раз і в друге,
Не боявся я тоді.
Бо хіба ж покинеш друга,
Якщо друг твій у біді!
***
Дружить хмарка з дощиком:
Носить воду горщиком.
Дощик — із травичкою,
А трава — з копичкою,
А копиця — з коником,
Що гасає з дзвоником.
А іще — з телятком,
баранцем, лошатком.
Всі вони — з Даринкою,
Дівчинка — з хмаринкою,
З тою, що із дощиком
Носить воду горщиком.
Ось замкнулось дружнє коло,
Подружились всі довкола.
(Леся Вознюк)
Нових друзів май, а старих не забувай
У садку маленька Міла
Із Тетянкою дружила,
А як в перший клас пішла,
Іншу подругу знайшла.
І відтоді більше Міла
До Тетянки не дзвонила,
Дуже рідко з нею грала,
У дворі не помічала.
Мама Міли все зітхала,
Ну а потім їй сказала:
«Як же може таке бути ?
Кращу подругу забути?»
Опустила очі Міла,
Бо нарешті зрозуміла,
Що поводилась погано
І образила Тетяну.
Мама Мілу обійняла
Та серйозно їй сказала:
«Нових друзів, доню, май,
А старих не забувай!»
(О. Науменко)
Друзі
У малої Марусі,
Десь пропали друзі,
Де вони поділись,
Вчора посварились.
А сьогодні їх немає,
Вона бігає, шукає,
Нудьга геть її обсіла,
Що ж вона не так зробила.
Бігає по лузі,
Де ви, мої, друзі,
Годі вже ховатись,
Хочу з вами гратись.
Може завинила,
Так я ж не хотіла,
Ось вам лялька нова,
Не промовлю й слова.
Будемо разом гратись,
У ставку купатись,
Новий м’ячик скаче,
А дівчинка плаче.
Збіглися тут друзі,
Радість у Марусі,
Сміх всюди лунає,
Дружба силу має.
(Антоніна Грицаюк)
Дружба
Та тільки не сильно, домовились, друже!»
Наталчина пригода
Ох, невесело Наталці:
Рукавички загубила.
Може, десь лежать у балці, —
Сніжки там з дітьми ліпила.
Ох, невесело Наталці:
Не знайшлись вони, пухнасті.
Йде додому — мерзнуть пальці.
Хто поможе у нещасті?
Стрів її на стежці Вова,
Дівчинку хлопчині жалко.
Рукавички зняв і мовив:
— Ось мої… Погрійсь, Наталко!
(С. Жупанин)
Читати більше: Віршики-мирилки: мирись, мирись, і більше не сварись
Якщо у Вас є новини, питання, пропозиції щодо співпраці – пишіть на mini.rivne@gmail.com