Наталія Лапюк: «Англійські пісні співаю синові з 2 місяців!»
Як не втратити себе у материнстві, а навпаки професійно розвиватися, розкаже як ніхто краще Наталія Лапюк. Вона – педагог із досвідом роботи у різних навчальних закладах шкільного типу, мама півторарічного синочка. Нещодавно у Костополі ця мама відкрила заняття з англійської мови для діток від 1,5 років. З нами вона поділилася унікальним досвідом, як відкрити власну справу в декреті і при цьому залишатися чудовою мамою та дружиною.
Міні Рівне: “Коли і як ви зрозуміли, що хочете працювати з дітьми над вивченням англійської мови. З чого власне все почалося?”
Наталія: “Усе почалося з Польщі. Мені вдалося взяти участь у закордонному культурному обміні. Там я побачила, що діти, молодь набагато краще знають англійську мову у порівнянні з українцями. Ми працювали у різних садочках, школах і помітили, що там дітки вивчають англійську з 2-3 років. Мене тоді це дуже вразило і надихнуло. Саме після цієї поїздки я пішла працювати у школу раннього розвитку в місті Києві. Ця школа для мене лишилася зразком того, як має виглядати ідеальна школа, яка має бути система, яке має бути відношення до дітей. Повернувшись у своє рідне місто Костопіль, коли пройшов рік від народження дитини, я зрозуміла що мені чогось не вистачає. Коли синочку було 1,3 я вирішую організувати заняття англійської мови для маленьких діток від 1,5 років до 6 років”.
Міні Рівне: “Звідки взялася ідея створення школи?”
Наталія: “Ідея створення школи у мене виникла давно, ще коли я жила у Києві. Два-три роки тому я малювала плани, як це буде виглядати, яка буде система, як ділитимуться групи. Але на той момент я не мала можливості втілити це у життя, адже була інша робота. Коли ж народився синочок часу про це навіть думати не було. Однак з часом я почала відчувати, що насправді сумую за роботою. Якось ми їхали машиною, і я побачила надпис «Оренда». Це був знак, як вже я пізніше зрозуміла. Мені раптом захотілося зайти і запитати про ціну оренди. І цей крок повів мене до інших дій. Я, сама до кінця не усвідомлюючи, почала організовувати школу”.
Міні Рівне: “Ваш синочок теж уже вчить англійську?”
Наталія: “Коли Марчику була 2 місяці, я почала співати йому пісеньки англійською. Я знала, що це корисно, ефективно, але разом із тим розуміла, що швидкого результату не буде. Однак коли йому було 9 місяців я заспівала пісеньку, використовуючи жести, рухи і він раптом почав плескати в долоні, хоч і пісню востаннє чув давно. Тобто Марк її згадав! З цього часу я почала активніше з ним працювати. Його улюблена фраза у 1 рік була «hand up», він одразу підіймав руки вгору. Навіть на день народження ми підготували йому сюрприз. Ми попросили гостей на фразу «hand up» усім разом підняти руки. Дитина була просто в захваті!
Міні Рівне: “На кого делегуєте малюка, на час своєї відсутності?”
Наталія: “Перш ніж йти працювати, я все обговорила із нашим татом та бабусею, бо без їхньої допомоги нічого не вдалося б. Синочок ще маленький, на заняттях він більше сприйматиме маму як маму, і потребуватиме додаткової уваги. Тому ми рішили Марчика пізніше долучити до занять. Звичайно, я переживала, як сприйме невелику розлуку дитина, але знала, що спілкування з рідними йтиме тільки на користь. Адже краще, щоб мама провела з дитиною 3 години, але ефективно, аніж щоб мама, яка постійно поруч, говоритиме «я зайнята, не чіпай мене»”.
Міні Рівне: “Що скажете мамам, які гублять себе у декреті, тонуть у побуті та догляді за дітьми? Що порадите їм?
Наталія: “Я боялася стати такою мамою. Можливо, комусь це подобається, то я нічого проти не маю. Але якщо ви в декреті і вам чогось не вистачає, то можна спробувати повернути до своєї роботи, за умови, якщо ви справді за нею сумуєте. А можна повернутися до того, чим ви хотіли зайнятися раніше. Головне мати бажання, і якщо воно справді щире, то ви свідомо чи несвідомо робитимете все для його здійснення.
журналіст-фрілансер
