Які сучасні методи виховання погано впливають на розвиток дитячого мозку

Протягом XX століття підходи до виховання стрімко змінювалися. Ми відійшли від ідеї, що діти – це маленькі дорослі, а їхні емоції та почуття не важливі. Але разом з виховними підходами помінялися і умови, в яких ростуть діти. А це поставило перед батьками нові завдання і питання, на які поки що ніхто не знає відповідей.

Вчені також вважають, що деякі сучасні норми виховання суперечать здоровому глузду і шкодять дітям. Вони призводять до депресій і тривожності, ознаки яких стали з’являтися навіть у дошкільнят. При цьому батьки впевнені, що діють з кращих спонукань. Наприклад, популярна порада не брати дитину на руки, щоб її не розбещувати, до сих пір дуже популярна.

Дослідження, проведене в Університет Нотр-Дам в Чикаго, виділяє кілька негативних аспектів виховання в наші дні: відсутність грудного вигодовування, тактильного контакту, вільної гри і люблячих дорослих. Це має довгограючі наслідки, впевнені вчені, і впливає не тільки на розвиток мозку, а й на моральну поведінку.

Громадські засади і культурні переконання сучасного життя перешкоджають здоровому емоційному та інтелектуальному розвитку дітей – до такого висновку прийшли вчені, провівши міждисциплінарне дослідження, результати якого були представлені на недавньому симпозіумі в Університеті Нотр дам (Чикаго).

«Життєві перспективи американської молоді погіршуються, особливо в порівнянні з ситуацією 50-річної давності», – стверджує Дарсі Нарваез, професор психології Університету Нотр Дам. Вона спеціалізується на дослідженнях морального розвитку дітей і впливу перших років життя на розвиток мозку.

«Сьогодні звичайною справою стали ідеї та практики, які суперечать здоровому глузду: штучне вигодовування, роздільний сон і переконання, що швидке реагування на плач малюка може «його розпестити», – пише Нарваез.

Це дослідження встановило, що діти, яких виховують так, як це було прийнято в суспільстві мисливців і збирачів, виростають більш здоровими емоційно, і це змусило багатьох експертів засумніватися в наших сучасних «нормах» виховання.

«Грудне вигодовування, реагування на плач, майже постійний тактильний контакт і присутність в житті дитини декількох піклуються дорослих,що про неї піклуються – все це було частиною процесу виховання і догляду за дитиною у наших предків, і саме ці практики роблять позитивний вплив на розвиток мозку, що в свою чергу не тільки формує особистість дитини, але і сприяє фізичному здоров’ю і моральному розвитку», – стверджує Нарваез.

Дослідження доводять, що, якщо дорослий:

  • реагує на потреби дитини, а не залишає її «поплакатись», це допомагає розвитку свідомості;
  • приємні дотики сприяють формуванню стресостійкості, самоконтролю і емпатії;
  • вільна гра на природі впливає на соціальні навички і вчить правильному використанню агресії;
  • і нарешті, присутність кількох дорослих що піклуються (а не тільки матері) відбивається на рівні інтелекту, адаптивності і, знову ж таки, емпатії.

За словами Нарваез, ці практики все рідше використовуються в США. Немовлята все більше часу проводять не на руках, а в переносках, автомобільних кріслах і візках. Всього 15% матерів годують дітей грудьми до року.

Родичі все рідше беруть участь у догляді за дитиною. Також починаючи з 1970 року спостерігається колосальне зниження кількості часу, який батьки виділяють для вільної гри. Це може бути наслідком сучасних методів виховання або якихось інших причин, але в будь-якому випадку дослідження показує, що спостерігається епідемія тривожності і депресії у всіх вікових групах, включаючи маленьких дітей, зростають показники агресивної поведінки і дитячої злочинності, а у студентів знижується здатність до емпатії, яка формує гуманну, моральну поведінку.

Однак, на думку Нарваез, родичі і вчителі можуть надавати позитивний вплив на дитину, коли вона відчуває себе в безпеці поряд з ними. Крім того, багато упущення раннього дитинства можна виправити пізніше.

«Добре функціонуючий мозок, керуючий нашої саморегуляцією, креативністю та емпатією, може розвиватися все життя. Мозок розвивається в діяльності, що займає все наше тіло: в танцях, художній творчості або грі в боротьбу. Тому в будь-який момент батько може затіяти з дитиною творчу гру, і вони будуть розвиватися разом ».

Автор: Сьюзан Гібер (Susan Guibert)
Переклад Єлизавети Котової
За матеріалами: www.alpha-parenting.ru

Залишити відповідь